сторона

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відмінок однина множина
Н. сторона́ сто́рони
Р. сторони́ сто́рон
Д. стороні́ сто́ронам
З. сторону́ сто́рони
Ор. стороно́ю сто́ронами
М. стороні́ сто́ронах
Кл. сто́роно* сто́рони*

сто-ро-на́

Іменник жіночого роду, відмінювання 1d.


Корінь: -стор-; суфікс: -он; закінчення: .

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. простір, місцевість, розташовані в якому-небудь напрямку від когось, чогось, а також цей напрямок ◆ — У-у! — заскрипівши зубами, загув Грицько і зло посваривсь кулаком у ту сторону, де стояв панський будинок (Панас Мирний, I, 1954, 302)
  2. перен. те саме, що бік
  3. місцевість, область, район і т. ін., що має певні природні й кліматичні особливості; край ◆ В напівпустельних казахстанських степах Дмитро сумував за далекою рідною лісовою стороною і мріяв затаєно хоч колись, дорослим, повернутися до краю свого дитинства (Анатолій Хорунжий, Незакінчений політ, 1960, 5)
    1. те саме, що країна ◆ Було то не в нашім краю, а далеко, далеко, в горячих [гарячих] сторонах (Іван Франко, IV, 1950, 100)
  4. у значенні прислівника стороною (кружним шляхом, в обхід) ◆ Треба було обходити стороною деякі маєтки й городи (Терень Масенко, Роман.., 1970, 342)
    1. обминаючи яке-небудь місце ◆ Стороною дощик іде… (Михайло Стельмах, I, 1962, 104)
    2. осторонь, віддалік. ◆ Пішов собі, сердека, стороною від людей (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 31)
    3. перен. не безпосередньо, через когось ◆ — Чим до пана йти, то спершу до Йосипенка… Пошлімо кого стороною запитать … — Ходімо прямо до пана (Панас Мирний, IV, 1955, 184)
  5. простір, місцевість, місце, розташовані справа або зліва від середини ◆ Ключем, розвалюючись то в ту, то в другу сторону, попідтинню потяглися качата на воду (Панас Мирний, I, 1954, 236)
    1. Простір, місцевість, місце, розташовані на одному з берегів річки, озера і т. ін. ◆ На обох сторонах Дніпра була страшенна гущина, нетрі (Олекса Стороженко, I, 1957, 227)  ;
    2. Одна з частин цілого, умовно поділеного навпіл. ◆ — Ліва сторона в обхід! Підтягнути батальйон! (Олександр Довженко, I, 1958, 152) ◆ Сторона обличчя
    3. Місце, місцевість, розташовані на відстані від кого-, чого-небудь. ◆ Пріська, побачивши купку жінок, що стояли в стороні, повернула до них (Панас Мирний, III, 1954, 48)  ;
    4. Уживається в складі назв частин міста, розміщеного на березі річки, бухти і т. ін. ◆ Виборзька сторона .
  6. чого і з означ. складова частина, елемент чого-небудь ◆ Багато сторін його [М. Л. Кропивпицького] різноманітної діяльності ще чекають на своїх дослідників (Народна творчість та етнографія, 3, 1965, 14)
    1. Якість, особливість, що характеризують кого-, що-небудь у певному відношенні ◆ Шевченко цікавився не тільки художньою стороною історичних пам'ятників, старовинних будівель, але й їх історією (Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1959, 435)
  7. Особа, група осіб, організація і т. ін., що протиставляється у певному відношенні іншій особі, групі осіб, організації тощо ◆ З правого боку суне з своєю стороною Брюховецький, а з лівого Сомкове військо виступає Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 163
  8. Одна з поверхонь якого-небудь предмета, бік чогось ◆ Кротовини й мурашники розрівнюють лопатами або тильною стороною борони
  9. мат. відрізок прямої, що обмежує геометричну фігуру; ◆ Сторона трикутника
  10. перен. погляд, точка зору, розуміння ◆ Бовдюг дивився на заслону дощу чисто з господарської сторони і теж радів, що після цієї зливи добре підуть рости посіви (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 84)
  11. рідк. те саме, що сторінка ◆ Мабуть, книжка була не дуже займаюча [цікава], бо, не дочитавши навіть і одної сторони, Целя відложила її набік (Іван Франко, II, 1950, 290)

Синоніми[ред.]

  1. місце
  2. бік
  3. (рідна сторона) край, країна, земля, місцевість, околиця
  4. (чужа сторона) чужина
  5. (сторона творчості) аспект, риса
  6. (їхати стороною) навзбіч складова частина, елемент аспект
  7. (почути стороною) почути не прямо, з чужих уст;
  8. (іти стороною) обхідним шляхом, кружним шляхом, в обхід, манівцем, кружкома, бути другорядним
  9. (усіма сторонами) в усіх відношеннях
  10. (сторона угоди) партнер, учасник

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

сторони світу, рідна сторона, чужа сторона, сторона творчості, їхати стороною, обходити стороною, почути стороною, усіма сторонами, сторона угоди, на всі чотири сторони, сильна сторона, слабка сторона, бути на стороні (кого, чиїй)

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від псл. *storna "сторона", пов'язане чергуванням кореневих голосних з основою ster-/stьr- (*pro-sterti "простерти")

Переклад[ред.]

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відмінок одн. мн.
Н. сторона́ сто́роны
Р. стороны́ сто́рон
Д. стороне́ сто́ронам
З. сторону́ сто́роны
О. стороно́й сто́ронами
П.
М. стороне́  —

сто-ро-на́

Іменник жіночого роду, відмінювання 1d.

Корінь: -стор-; суфікс: -он; закінчення: .

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. сторона (аналог укр. слову). ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Див. також[ред.]

Джерела[ред.]