хід
Українська
[ред.]Морфосинтаксичні ознаки
[ред.]відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | хід | ходи́ |
Р. | ходу́ | ході́в |
Д. | ходо́ві ходу́ |
хода́м |
З. | хід | ходи́ |
Ор. | ходо́м | хода́ми |
М. | ходо́ві ходу́ |
хода́х |
Кл. | ходу́* | ходи́* |
хі́д
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3*b за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -хід-.
Вимова
[ред.]- МФА : [ˈxʲid] (одн.), [xɔˈdɪ] (мн.)
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості
[ред.]Значення
[ред.]- ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми
[ред.]Мероніми
[ред.]Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
[ред.]Прислів'я та приказки
[ред.]Споріднені слова
[ред.]Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
[ред.]Від праслов'янської форми *xodъ, від котрої також виникли ст.-слов. ходъ (д.-грец. βάδισμα, δρόμος), рос. ход, укр. хід (род. в. ходу), болг. ход, сербохорв. хо̑д (род. в. хо̏да), словен. hòd (род. в. hódа) і словен. hȏd (род. в. hоdа), чеськ. chod, словац. chod, пол. chód (род. в. chodu), в.-луж. khód, н.-луж. chód{{#if:uk|. Зв’язано з індоєвр. коренем *sed- «ходити, сидіти»; х- походить із s- після префіксів реr-, pri-, u-; пор. знач. д.-інд. āsad- «ступити, піти, досягати», utsad- «відходити, виходити, щезати», авест. āhad- «підходити}. Споріднене гр. ὁδός «путь», гр. ὁδίτης «мандрівник», гр. ὁδεύω «мандрую». (Використані матеріали словника М. Фасмера.)»
Переклад
[ред.]Список перекладів | |
Джерела
[ред.] Статтю слід доробити. Це незавершена стаття. Ви можете допомогти проекту, виправивши й доповнивши її.
|
- Українська мова
- Українські іменники
- Українські лексеми
- Неістоти/uk
- Чоловічий рід/uk
- Українські іменники, відмінювання 3*b
- Українські слова морфемної будови слова R
- Озвучені на Вікісховищі
- Слова з 3 букв/uk
- Належить категоризувати/uk
- Потрібна морфологія/uk
- Потрібна вимова/uk
- Потрібна семантика/uk
- Потрібна етимологія/uk
- Потрібен переклад
- Статті до доробки/uk