імунітет
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | імуніте́т | імуніте́ти |
| Р. | імуніте́ту | імуніте́тів |
| Д. | імуніте́тові імуніте́ту |
імуніте́там |
| З. | імуніте́т | імуніте́ти |
| Ор. | імуніте́том | імуніте́тами |
| М. | на/в імуніте́ті | на/в імуніте́тах |
| Кл. | імуніте́ту* | імуніте́ти* |
і-му-ні-те́т
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -імун-; суфікс: -ітет.
Вимова[ред.]
- МФА : [imunʲiˈtɛt] (одн.), [imunʲiˈtɛtɪ] (мн.)
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- мед., біол. несприйнятливість організму до збудників заразних хвороб, до отруєння; стійкість організму проти зараження, отруєння
◆ Несприйнятливість до проникнення паразитів, до дії їх отруйних продуктів і взагалі до дії чужорідних речовин, що потрапляють в організм, зветься імунітетом. , «Наука і життя, 9», 1956 р.
◆ Людина, що перенесла інфекцію, стає несприйнятливою до повторного зараження — набуває активного імунітету. , «Підручник дезінфекції», 1953 р. - юр. звільнення дипломатичних працівників від деяких правових норм тієї держави, в якій вони акредитовані
◆ На працівників торгпредства … не можуть не поширюватися ті самі дипломатичні привілеї та імунітети, якими користуються відповідальні категорії співробітників посольств. , «Радянська Україна, 8.II», 1962 р.
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
- —
Гіпероніми[ред.]
- —
Гіпоніми[ред.]
- —
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
- —
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія[ред.]
Від німецької мови; нім. immun «несприйнятливий; недоторканний», Immunität, immunisieren походять від лат. immūnis «вільний від обов'язків, повинностей» (immūnitās «звільнення від повинностей»), утвореного заперечною часткою in- (>im-) «не-» та іменником mūnia (<moenia) «обов'язки, заняття», спорідненого з дінд. máyatē «міняє», psl. měna, укр. мі́на, міня́ти. — СІС 278; Шанский ЭСРЯ II 7, 56—57; ССРЛЯ 5, 305; Kopaliński 419; Klein 774; Walde—Hofm. I 255,683. — Див. ще міна. — Пор. амуніція, комуна.
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |
| |