Перейти до вмісту

вигук

Матеріал з Вікісловника

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок однина множина
Н. ви́гук ви́гуки
Р. ви́гука ви́гуків
Д. ви́гуку
ви́гукові
ви́гукам
З. ви́гук ви́гуки
Ор. ви́гуком ви́гуками
М. на/в ви́гуку на/в ви́гуках
Кл. ви́гуку* ви́гуки*

ви́-гук

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Префікс: ви-; корінь: -гук-.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. голосно викрикнуте, вигукнуте слово, фраза чи звук, який передає певне почуття ◆ немає прикладів застосування.
  2. лінгв. незмінна частина мови, яка служить для безпосереднього виявлення почуттів і вольових виявів ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми[ред.]

  1. крик

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

  1. звук

Гіпоніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від гук¹ «звук; крик, гомін; грюкіт; водоспад; трубка волинки Г; шкіряна волинка, контрабас Ж», гукавщи́на «сильний крик» Я, гукоті́я «крики», гукотня́ «тс.», гуча́ло «місце в річці, де клекоче вода», гу́чка «загонич на полюванні» Ж, гучо́к «тс.; види іграшок; вид мухи, Musca vomitoria», гучли́вий, гучни́й, гука́ти «кликати, кричати», гуча́ти, гучні́ти, гучні́шати, ви́гук, ві́дгук «відзив; відголос», згук «звук», згучи́ти, пере́гу́к, по́гук; — рос. гук «глухий переривчастий звук; [волинка, кобза]», білор. гук «стукіт, гуркіт; розмова», пол. huk «глухий відголос; гул, крик», чеськ. houkati «гудіти; гукати», словац. huk «звук», болг. гукам «воркую», мак. гука «воркує», сербохорв. гу̏к «воркування», хук «галас, грюкіт», словен. gûkati «кричати»;— psl. *gukъ (*hukъ, *xukъ), gukati (*hukati, *xukati) похідне від звуконаслідувального вигуку gu (hu, xu).— Шанский ЭСРЯ I 4, 195; Фасмер I 472; Преобр. I 168; Sławski I 432—433; Brückner 173; Machek ESJČ 179; БЕР I 293; Младенов 114; Skok I 628; Bezlaj ESSJ I 186; ЭССЯ 7, 169; Bern. I 361.— Див. ще гу.— Пор. гук².


Переклад[ред.]

крик
частина мови

Джерела[ред.]