вигук

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відмінок однина множина
Н. ви́гук ви́гуки
Р. ви́гука ви́гуків
Д. ви́гуку
ви́гукові
ви́гукам
З. ви́гук ви́гуки
Ор. ви́гуком ви́гуками
М. на/в ви́гуку на/в ви́гуках
Кл. ви́гуку* ви́гуки*

ви́-гук

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Префікс: ви-; корінь: -гук-.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. голосно викрикнуте, вигукнуте слово, фраза чи звук, який передає певне почуття ◆ немає прикладів застосування.
  2. лінгв. незмінна частина мови, яка служить для безпосереднього виявлення почуттів і вольових виявів ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми[ред.]

  1. крик

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

  1. звук

Гіпоніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]


Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]