вигук

Українська

Морфологічні та синтаксичні властивості

відмінок	однина	множина
Н.	ви́гук	ви́гуки
Р.	ви́гука	ви́гуків
Д.	ви́гуку ви́гукові	ви́гукам
З.	ви́гук	ви́гуки
Ор.	ви́гуком	ви́гуками
М.	на/в ви́гуку	на/в ви́гуках
Кл.	ви́гуку*	ви́гуки*

ви́-гук

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Префікс: ви-; корінь: -гук-.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. голосно викрикнуте, вигукнуте слово, фраза чи звук, який передає певне почуття ◆ немає прикладів застосування.
2. лінгв. незмінна частина мови, яка служить для безпосереднього виявлення почуттів і вольових виявів ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми

1. крик
2. —

Антоніми

1. —
2. —

Гіпероніми

1. звук
2. —

Гіпоніми

1. —
2. —

Споріднені слова

іменники: вигукування прикметники: вигуковий дієслова: вигукнути

Етимологія

Від ??

Переклад

крик
Англійська моваангл.: exclamation (en) Російська моварос.: восклицание (ru) сер., выкрик (ru) чол. Шведська мовашвед.: utrop (sv) сер.

частина мови
Англійська моваангл.: interjection (en) Російська моварос.: междометие (ru) сер. Шведська мовашвед.: interjektion (sv) общ.

Джерела

• Словник УЛІФ: вигук