вигук
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | ви́гук | ви́гуки |
| Р. | ви́гука | ви́гуків |
| Д. | ви́гуку ви́гукові |
ви́гукам |
| З. | ви́гук | ви́гуки |
| Ор. | ви́гуком | ви́гуками |
| М. | на/в ви́гуку | на/в ви́гуках |
| Кл. | ви́гуку* | ви́гуки* |
ви́-гук
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).
Префікс: ви-; корінь: -гук-.
Вимова[ред.]
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- голосно викрикнуте, вигукнуте слово, фраза чи звук, який передає певне почуття ◆ немає прикладів застосування.
- лінгв. незмінна частина мови, яка служить для безпосереднього виявлення почуттів і вольових виявів ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми[ред.]
- крик
- —
Антоніми[ред.]
- —
- —
Гіпероніми[ред.]
- звук
- —
Гіпоніми[ред.]
- —
- —
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| крик | |
| |
| частина мови | |
| |