гук

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	гу́к	гу́ки
Р.	гу́ку	гу́ків
Д.	гу́ку гу́кові	гу́кам
З.	гу́к	гу́ки
Ор.	гу́ком	гу́ками
М.	на/в гу́ку	на/в гу́ках
Кл.	гу́ку*	гу́ки*

гу́к

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -гук-.

Вимова

• МФА : [ˈɦˈuk] (одн.), [ˈɦuke] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
•  прослухати вимову^{?, файл}

Семантичні властивості

Значення

1. сукупність багатьох звуків різної частоти й сили; сильний поклик. ◆ немає прикладів застосування.
2. безладне звучання людських голосів; звук людського голосу; сильний звук, шум, створюваний яким-небудь предметом. ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми

1. —
2. какофонія

Антоніми

1. —
2. —

Гіпероніми

1. —
2. —

Гіпоніми

1. —
2. —

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
прізвища: Гук іменники: гука́ння, перегук дієслова: гука́ти, гукнути

Етимологія

Від гук¹ «звук; крик, гомін; грюкіт; водоспад; трубка волинки Г; шкіряна волинка, контрабас Ж», гукавщи́на «сильний крик» Я, гукоті́я «крики», гукотня́ «тс.», гуча́ло «місце в річці, де клекоче вода», гу́чка «загонич на полюванні» Ж, гучо́к «тс.; види іграшок; вид мухи, Musca vomitoria», гучли́вий, гучни́й, гука́ти «кликати, кричати», гуча́ти, гучні́ти, гучні́шати, ви́гук, ві́дгук «відзив; відголос», згук «звук», згучи́ти, пере́гу́к, по́гук; — рос. гук «глухий переривчастий звук; [волинка, кобза]», білор. гук «стукіт, гуркіт; розмова», пол. huk «глухий відголос; гул, крик», чеськ. houkati «гудіти; гукати», словац. huk «звук», болг. гукам «воркую», мак. гука «воркує», сербохорв. гу̏к «воркування», хук «галас, грюкіт», словен. gûkati «кричати»;— psl. *gukъ (*hukъ, *xukъ), gukati (*hukati, *xukati) похідне від звуконаслідувального вигуку gu (hu, xu).— Шанский ЭСРЯ I 4, 195; Фасмер I 472; Преобр. I 168; Sławski I 432—433; Brückner 173; Machek ESJČ 179; БЕР I 293; Младенов 114; Skok I 628; Bezlaj ESSJ I 186; ЭССЯ 7, 169; Bern. I 361.— Див. ще гу.— Пор. гук².

Переклад

сукупність багатьох звуків
Англійськаen: rumble (en), hum (en), boom (en) Польськаpl: brzmienie (pl) сер., huk (pl) чол.

безладне звучання людських голосів
Німецькаde: Ausruf (de) чол., -e, -en Польськаpl: huczanie (pl) сер., huczenie (pl) сер.

Джерела

• Словник УЛІФ: гук
• Сучасний тлумачний словник української мови: 65 000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубчінського.

Білоруська

Морфосинтаксичні ознаки

Іменник, чоловічий рід.

Закінчення: -^?.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}

Семантичні властивості

Значення

1. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??