гук
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | гу́к | гу́ки |
Р. | гу́ку | гу́ків |
Д. | гу́ку гу́кові |
гу́кам |
З. | гу́к | гу́ки |
Ор. | гу́ком | гу́ками |
М. | на/в гу́ку | на/в гу́ках |
Кл. | гу́ку* | гу́ки* |
гу́к
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -гук-.
Вимова[ред.]
- МФА : [ˈɦˈuk] (одн.), [ˈɦuke] (мн.)
- прослухати вимову?, файл
- прослухати вимову?, файл
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- сукупність багатьох звуків різної частоти й сили; сильний поклик. ◆ немає прикладів застосування.
- безладне звучання людських голосів; звук людського голосу; сильний звук, шум, створюваний яким-небудь предметом. ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
- —
- —
Гіпероніми[ред.]
- —
- —
Гіпоніми[ред.]
- —
- —
Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від гук¹ «звук; крик, гомін; грюкіт; водоспад; трубка волинки Г; шкіряна волинка, контрабас Ж», гукавщи́на «сильний крик» Я, гукоті́я «крики», гукотня́ «тс.», гуча́ло «місце в річці, де клекоче вода», гу́чка «загонич на полюванні» Ж, гучо́к «тс.; види іграшок; вид мухи, Musca vomitoria», гучли́вий, гучни́й, гука́ти «кликати, кричати», гуча́ти, гучні́ти, гучні́шати, ви́гук, ві́дгук «відзив; відголос», згук «звук», згучи́ти, пере́гу́к, по́гук; — рос. гук «глухий переривчастий звук; [волинка, кобза]», білор. гук «стукіт, гуркіт; розмова», пол. huk «глухий відголос; гул, крик», чеськ. houkati «гудіти; гукати», словац. huk «звук», болг. гукам «воркую», мак. гука «воркує», сербохорв. гу̏к «воркування», хук «галас, грюкіт», словен. gûkati «кричати»;— psl. *gukъ (*hukъ, *xukъ), gukati (*hukati, *xukati) похідне від звуконаслідувального вигуку gu (hu, xu).— Шанский ЭСРЯ I 4, 195; Фасмер I 472; Преобр. I 168; Sławski I 432—433; Brückner 173; Machek ESJČ 179; БЕР I 293; Младенов 114; Skok I 628; Bezlaj ESSJ I 186; ЭССЯ 7, 169; Bern. I 361.— Див. ще гу.— Пор. гук².
Переклад[ред.]
сукупність багатьох звуків | |
безладне звучання людських голосів | |
Джерела[ред.]
- Словник УЛІФ: гук
- Сучасний тлумачний словник української мови: 65 000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубчінського.
Статтю слід доробити. Це незавершена стаття. Ви можете допомогти проекту, виправивши й доповнивши її.
|
Білоруська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
Іменник, чоловічий рід.
Закінчення: -?.
Вимова[ред.]
- МФА: []
- прослухати вимову?, файл
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Джерела[ред.]
- Українська мова
- Українські іменники
- Українські лексеми
- Неістоти/uk
- Чоловічий рід/uk
- Українські іменники, відмінювання 3a
- Українські слова морфемної будови слова R
- Озвучені на Вікісховищі
- Потрібна морфологія/be
- Потрібна вимова/be
- Потрібна семантика/be
- Потрібна етимологія/be
- Потрібен переклад
- Статті до доробки/be
- Належить категоризувати/uk
- Білоруські іменники
- Чоловічий рід/be
- Білоруські слова морфемної будови слова f
- Помилка виділення морфем (невідомий афікс)/be
- Помилка виділення морфем (брак кореня)/be
- Помилка виділення морфем (не відповідає вихідному слову)/be
- Сторінки без прикладів ужитку
- Слова з 3 букв/be
- Належить категоризувати/be
- Вікісловник:Статті міжмовної омонімії/2