горнець

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	горне́ць	горнці́
Р.	горнця́	горнці́в
Д.	горнце́ві горнцю́	горнця́м
З.	горне́ць	горнці́
Ор.	горнце́м	горнця́ми
М.	горнці́ горнця́	горнця́х
Кл.	горнцю́*	горнці́*

горне́ць

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 5*b за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -горн-; суфікс: -ець.

Вимова

• МФА : [ɦɔrˈnɛt͡sʲ] (одн.), [ɦornʲˈt͡sʲi] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Горнець

Горнець меду

Значення

1. діал. те ж саме, що горщик. ◆ Навіть горнець свій і залізну ложку в тій самій скринці мав. І. Я. Франко ◆ I кожен, звичайно, щось йому нiс  — той хутро, той жита чи горнець меду, а хто куни чи й гривню. Скляренко, «Святослав»

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

Прислів'я та приказки

• не розбивши горщика, не з’їси кашки

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
зменш.-пестливі форми: горня́, горня́тко ін. іменники: го́рно, го́рен, го́рень, го́ринь, го́рон, горне́шник, го́рник, горнар

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів
Англійськаen: pot (en) Російськаru: горшок (ru) чол.

Література

• Новий тлумачний словник української мови 200 000 слів. Укладачі В.Яременко, О. Сліпушко. Видання друге, виправлене. 2008 рік.

Джерела

• Словник УЛІФ: горнець