горник

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	го́рник	го́рники
Р.	го́рника	го́рників
Д.	го́рнику го́рникові	го́рникам
З.	го́рник	го́рники
Ор.	го́рником	го́рниками
М.	на/в го́рнику	на/в го́рниках
Кл.	го́рнику*	го́рники*

го́р-ник

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -горн-; суфікс: -ик.

Вимова

• МФА : [ˈɦɔrnek] (одн.), [ˈɦɔrneke] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Горник

Значення

1. піч, у якій випалюють горшки. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
зменш.-пестливі форми: горня́, горня́тко ін. іменники: го́рно, го́рен, го́рень, го́ринь, го́рон, горне́шник, горнар, горне́ць

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Література

• Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1982. Т. 1: А — Г / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1982. — 632 с.