горник
Зміст
Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]
| відм. | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | го́рник | го́рники |
| Р. | го́рника | го́рників |
| Д. | го́рникові го́рнику |
го́рникам |
| З. | го́рник | го́рники |
| О. | го́рником | го́рниками |
| М. | на/у го́рнику | на/у го́рниках |
| К. | го́рнику* | го́рники* |
го́р-ник
Іменник чоловічого роду, відмінювання 1a.
Корінь: --
Вимова[ред.]
МФА: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
- зменш.-пестливі форми: горнятко
- іменники: горно, горновий, горнило, го́рен, го́рень, го́ринь, го́рон, горне́шник, го́рник, горнар, горнець
- прикметники:
- дієслова:
- прислівники:
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
|
|
|
Література[ред.]
Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1982. Т. 1: А — Г / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1982. — 632 с.
