горник

Українська

Морфологічні та синтаксичні властивості

відмінок	однина	множина
Н.	го́рник	го́рники
Р.	го́рника	го́рників
Д.	го́рникові го́рнику	го́рникам
З.	го́рник	го́рники
Ор.	го́рником	го́рниками
М.	на/у го́рнику	на/у го́рниках
Кл.	го́рнику*	го́рники*

го́р-ник

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: --.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. піч, у якій випалюють горшки. ◆ немає прикладів застосування.

Споріднені слова

• зменш.-пестливі форми: горнятко
• іменники: горно, горновий, горнило, го́рен, го́рень, го́ринь, го́рон, горне́шник, го́рник, горнар, горнець
• прикметники:
• дієслова:
• прислівники:

Етимологія

Від ??

Література

Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1982. Т. 1: А — Г / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1982. — 632 с.