есхатокол
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | есхатоко́л | есхатоко́ли |
| Р. | есхатоко́ла | есхатоко́лів |
| Д. | есхатоко́лові есхатоко́лу |
есхатоко́лам |
| З. | есхатоко́л | есхатоко́ли |
| Ор. | есхатоко́лом | есхатоко́лами |
| М. | на/у есхатоко́лу | на/у есхатоко́лах |
| Кл. | есхатоко́лу* | есхатоко́ли* |
ес-ха-то-ко́л
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -есхатокол-.
Вимова[ред.]
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- юр. кінцева чи заключна частина умовного формуляру документа, яка містить такі дані: місце видачі документа, час, а також апрекацію — заключне побажання ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |
Джерела[ред.]
- Спеціальні історичні дисципліни: довідник, навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. — Київ: Либідь, 2008. — С. 188-189.