звикати

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	звика́ю	звика́в звика́ла	звика́тиму	—
Ти	звика́єш	звика́в звика́ла	звика́тимеш	звика́й
Він Вона Воно	звика́є	звика́в звика́ла звика́ло	звика́тиме	—
Ми	звика́єм(о)	звика́ли	звика́тимем(о)	звика́ймо
Ви	звика́єте	звика́ли		звика́йте
Вони	звика́ють	звика́ли	звика́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	звика́ючи
Дієприсл. мин. ч.	звика́вши
Пас. дієприкм. теп. ч.	—
Безособова форма	—

зви-ка́-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.

Префікс: з-; корінь: -вик-; суфікс: -а; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: [zʋeˈkɑte]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. перев. з інфін. набувати звички робити що-небудь, поводитися певним чином. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
2. набувати навичок, уміння в чому-небудь, навчатися щось робити. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
3. до чого і з інфін. переставати сприймати що-небудь як нове, незвичне, звикатися з чимось. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
4. перев. до чого. освоюватися з чим-небудь, пристосовуватися до чогось. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
5. без додатка і до чого. примирятися з чим-небудь небажаним, неприємним. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
6. до кого. переставати сприймати кого-небудь як чужого. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
7. де кого. відчувати прихильність, дружньо ставитися до кого-небудь, зживатися з кимось. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Утворено за допомогою префіксу у- від викати, далі від праслов'янської форми *vɨknǭtī, від котрої також виникли д.-рус., ст.-слов. выкнѫти (д.-грец. μανθάνω), укр. приви́кнути, рос. привыкнуть, привыкать, сербохорв. ви̏кнути, чеськ. navykat, пол. nawyknąć, в.-луж. wuknyć «учитися»; сюди ж зви́чай, учи́ти, нау́ка, на́вик; праіндоєвр. *euk-. Споріднене лит. jùnkstu, лит. jùnkti «привикати, ставати звичним», lat. jûkt, лит. jaukìnti «привчати», прус. iaukint «вправляти», лит. jaukùs «лагідний, приємний», д.-інд. úcyati «мати звичай», ṓkas «задоволення», вірм. usanim «звикаю, учуся», готська biūhts «звичний», д.-ірл. do-uccim «понимаю, знаю». (Використані матеріали словника М. Фасмера.)

Переклад

набувати звички робити що-небудь, поводитися певним чином

Іспанськаes: acostumbarse (es), habituarse (es) Італійськаit: abituarsi (it) Англійськаen: get used (en) to, get accustomed (en) to Німецькаde: sich gewöhnen (de) (до чого-н. an A); sich (D) etw. angewöhnen (de), sich eingewöhnen (de) (in A); ew. gewohnt sein Португальськаpt: habituar-se (pt) (a), acostumar-se (pt) (a), tomar o costume de Французькаfr: s'habituer (fr) à, s'accountumer (fr) à, se faire à; він звик ходити дуже швидко il lui est naturel de marcher très vite

набувати навичок, уміння в чому-небудь, навчатися щось робити

переставати сприймати що-небудь як нове, незвичне, звикатися з чимось

освоюватися з чим-небудь, пристосовуватися до чогось

примирятися з чим-небудь небажаним, неприємним

переставати сприймати кого-небудь як чужого

відчувати прихильність, дружньо ставитися до кого-небудь, зживатися з кимось

Джерела

• Словник УЛІФ: звикати
• Звикати // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.