звикати

Матеріал з Вікісловника

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я звика́ю звика́в
звика́ла
звика́тиму  —
Ти звика́єш звика́в
звика́ла
звика́тимеш звика́й
Він
Вона
Воно
звика́є звика́в
звика́ла
звика́ло
звика́тиме  —
Ми звика́єм(о) звика́ли звика́тимем(о) звика́ймо
Ви звика́єте звика́ли звика́йте
Вони звика́ють звика́ли звика́тимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. звика́ючи
Дієприсл. мин. ч. звика́вши
Пас. дієприкм. теп. ч.
Безособова форма

зви-ка́-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.


Префікс: з-; корінь: -вик-; суфікс: ; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. перев. з інфін. набувати звички робити що-небудь, поводитися певним чином. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
  2. набувати навичок, уміння в чому-небудь, навчатися щось робити. [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
  3. до чого і з інфін. переставати сприймати що-небудь як нове, незвичне, звикатися з чимось. [≈ 3][≠ 3][▲ 3][▼ 3] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
  4. перев. до чого. освоюватися з чим-небудь, пристосовуватися до чогось. [≈ 4][≠ 4][▲ 4][▼ 4] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
  5. без додатка і до чого. примирятися з чим-небудь небажаним, неприємним. [≈ 5][≠ 5][▲ 5][▼ 5] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
  6. до кого. переставати сприймати кого-небудь як чужого. [≈ 6][≠ 6][▲ 6][▼ 6] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
  7. де кого. відчувати прихильність, дружньо ставитися до кого-небудь, зживатися з кимось. [≈ 7][≠ 7][▲ 7][▼ 7] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?
  4. ?
  5. ?
  6. ?
  7. ?

Антоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?
  4. ?
  5. ?
  6. ?
  7. ?

Гіпероніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?
  4. ?
  5. ?
  6. ?
  7. ?

Гіпоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?
  4. ?
  5. ?
  6. ?
  7. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Утворено за допомогою префіксу у- від викати, далі від праслов'янської форми *vɨknǭtī, від котрої також виникли д.-рус., ст.-слов. выкнѫти (д.-грец. μανθάνω), укр. приви́кнути, рос. привыкнуть, привыкать, сербохорв. ви̏кнути, чеськ. navykat, пол. nawyknąć, в.-луж. wuknyć «учитися»; сюди ж зви́чай, учи́ти, нау́ка, на́вик; праіндоєвр. *euk-. Споріднене лит. jùnkstu, лит. jùnkti «привикати, ставати звичним», lat. jûkt, лит. jaukìnti «привчати», прус. iaukint «вправляти», лит. jaukùs «лагідний, приємний», д.-інд. úcyati «мати звичай», ṓkas «задоволення», вірм. usanim «звикаю, учуся», готська biūhts «звичний», д.-ірл. do-uccim «понимаю, знаю». (Використані матеріали словника М. Фасмера.)

Переклад[ред.]

набувати звички робити що-небудь, поводитися певним чином
набувати навичок, уміння в чому-небудь, навчатися щось робити
переставати сприймати що-небудь як нове, незвичне, звикатися з чимось
освоюватися з чим-небудь, пристосовуватися до чогось
примирятися з чим-небудь небажаним, неприємним
переставати сприймати кого-небудь як чужого
відчувати прихильність, дружньо ставитися до кого-небудь, зживатися з кимось

Джерела[ред.]