звикати

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я звика́ю звика́в звика́тиму  —
Ти звика́єш звика́в
звика́ла
звика́тимеш звика́й
Він
Вона
Воно
звика́є звика́в
звика́ла
звика́ло
звика́тиме  —
Ми звика́єм(о) звика́ли звика́тимем(о) звика́ймо
Ви звика́єте звика́ли звика́йте
Вони звика́ють звика́ли звика́тимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. звика́ючи
Дієприсл. мин. ч. звика́вши
Пас. дієприкм. теп. ч.
Безособова форма

зви-ка́-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.


Префікс: з-; корінь: -вик-; суфікс: ; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. перев. з інфін. набувати звички робити що-небудь, поводитися певним чином. ◆ немає прикладів застосування.
  2. набувати навичок, уміння в чому-небудь, навчатися щось робити. ◆ немає прикладів застосування.
  3. до чого і з інфін. переставати сприймати що-небудь як нове, незвичне, звикатися з чимось. ◆ немає прикладів застосування.
  4. перев. до чого. освоюватися з чим-небудь, пристосовуватися до чогось. ◆ немає прикладів застосування.
  5. без додатка і до чого. примирятися з чим-небудь небажаним, неприємним. ◆ немає прикладів застосування.
  6. до кого. переставати сприймати кого-небудь як чужого. ◆ немає прикладів застосування.
  7. де кого. відчувати прихильність, дружньо ставитися до кого-небудь, зживатися з кимось. ◆ немає прикладів застосування.


Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]