ленник

Матеріал з Вікісловника

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок однина множина
Н. ле́нник ле́нники
Р. ле́нника ле́нників
Д. ле́нникові
ле́ннику
ле́нникам
З. ле́нника ле́нників
Ор. ле́нником ле́нниками
М. ле́нникові, ле́ннику ле́нниках
Кл. ле́ннику ле́нники

ле́н-ник

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -лен-; суфікс: -ник.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. істор. васал як власник, наслідний тримач лена; той, хто знаходиться в ленній залежності від сюзерена ◆ «Можна сказати, що в Європі не було тоді господаря заможнішого, ніж цей ленник французького короля, герцог Бургундський» Т. Н. Грановский, «Лекции Т. Н. Грановского по истории позднего средневековья», 1849—1850 гг. р.
  2. юр. власник земельної ділянки або залежна особа від землевласника ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми[ред.]

  1. голдівник

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Походить від «лен» чи «лено», потім із нім. Lehen(Lehn) «лен, феод», далі від дієсл. leihen «надавати позику, позичати», далі від прагерманської форми *laikhwniz, від котрої також виникли англ. loan, давньо-скандинавське lan, давньо-фризьке len, середньо-нідерландське lene, нідерл. leen, давньо-нім. lehan та нім. leihen, Lehn; походить до праіндоєвр. *leikw «залишати».


Переклад[ред.]

васал як власник, наслідний тримач лена; той, хто знаходиться в ленній залежності від сюзерена
власник земельної ділянки або залежна особа від землевласника

Джерела[ред.]

У Вікіпедії є стаття
  • Яременко В., Сліпушко О. Новий тлумачний словник української мови. — К : «Аконіт», 2000. — Т. 2. — С. 469. — ISBN 966-7173-02-X
  • Орфографічний словник української мови / укл. Головачук С. І. та ін. — К : «Довіра» та укр.-амер. фонд «Відродження», 1994. — С. 345. — ISBN 5-85154-112-1
У Вікіпедії є стаття
  • Яременко В., Сліпушко О. Новий тлумачний словник української мови. — К : «Аконіт», 2000. — Т. 2. — С. 469. — ISBN 966-7173-02-X
  • Орфографічний словник української мови / укл. Головачук С. І. та ін. — К : «Довіра» та укр.-амер. фонд «Відродження», 1994. — С. 345. — ISBN 5-85154-112-1

Російська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок одн. мн.
Н. ле́нник ле́нники
Р. ле́нника ле́нников
Д. ле́ннику ле́нникам
З. ле́нника ле́нников
О. ле́нником ле́нниками
П. ле́ннике ле́нниках

Іменник, істота, чоловічий рід (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -лен-; суфікс: -ник.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. істор. ленник (аналог укр. слову). [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

  1. ?

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

  1. ?

Гіпоніми

  1. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Джерела[ред.]