луна
Українська[ред.]
Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | луна́ | лу́ни |
Р. | луни́ | лу́н |
Д. | луні́ | лу́нам |
З. | луну́ | лу́ни |
Ор. | луно́ю | лу́нами |
М. | луні́ | лу́нах |
Кл. | лу́но* | лу́ни* |
лу-на́
Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1e за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -лун-; закінчення: -а.
Вимова[ред.]
- МФА: []
прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- відбиття звукових коливань від перешкоди, коли вона сприймається роздільно від первісних коливань ◆ Защебетав соловейко — // Пішла луна гаєм. Т. Г. Шевченко, «Причинна», 1837 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах) ◆ Він голосно й протяжно загукав, оглядаючись: — Ого-го-го-го-о!.. Луна пішла тайгою. Олександр Петрович Довженко, «Зачарована Десна», 1956 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах) ◆ [Курінний:] А я урожаєм на весь район вжарю, аж луна по області піде… Микола Зарудний (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах) ◆ До пiзньої ночi пороки й величезнi тарани гупали в стiну города бiля Перевесищанських ворiт так, що луна котилась далеко в полi, вiдбивалась на плесi Дунаю. Семен Скляренко, «Святослав», 1959 р.
- перен. те, що доноситься здалеку [≈ 2] ◆ Луна покотилась над плесом, полинула в поле, вiдгомоном прошумiла там. Семен Скляренко, «Святослав», 1959 р.
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
|
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
відбиття звукових коливань від перешкоди, коли вона сприймається роздільно від первісних коливань | |
|
те, що доноситься здалеку | |
Джерела[ред.]
Білоруська[ред.]
Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]
лу́-на
Іменник, жіночий рід.
Корінь: -лун-; закінчення: -а.
Вимова[ред.]
- МФА: []
прослухати вимову?, файл
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- луна (аналог укр. слову). ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Прислів’я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Джерела[ред.]
Російська[ред.]
Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]
відмінок | одн. | мн. |
---|---|---|
Н. | луна́ | лу́ны |
Р. | луны́ | лу́н |
Д. | луне́ | лу́нам |
З. | луну́ | лу́ны |
О. | луно́й луно́ю |
лу́нами |
П. | луне́ | лу́нах |
Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 1d за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -лун-; закінчення: -а.
Вимова[ред.]
- МФА: []
прослухати вимову?, файл
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- місяць ◆ Луна озарила своим светом небольшую полянку в лесу. — Місяць осяяв своїм світлом невеличку полянку в лісі.
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Категорії:
- Українські іменники
- Українські лексеми
- Неістоти/uk
- Українські іменники, відмінювання 1e
- Українські слова морфемної будови слова R-f
- Цитати/Шевченко Т. Г.
- Цитати/Довженко Олександр Петрович
- Переносні вирази/uk
- Білоруські іменники
- Жіночий рід/be
- Білоруські слова морфемної будови слова R-f
- Слова з 4 букв/be
- Належить категоризувати/be
- Російські лексеми
- Російські іменники
- Неістоти/ru
- Жіночий рід/ru
- Російські іменники, відмінювання 1d
- Російські слова морфемної будови слова R-f
- Слова з 4 букв/ru
- Слова з 4 букв/uk
- Предметні слова/be
- Звуки/be
- Предметні слова/ru
- Місяць/ru
- Предметні слова/uk
- Звуки/uk
- Дія/uk
- Вікісловник:Статті міжмовної омонімії/3