луна

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відмінок однина множина
Н. луна́ лу́ни
Р. луни́ лу́н
Д. луні́ лу́нам
З. луну́ лу́ни
Ор. луно́ю лу́нами
М. луні́ лу́нах
Кл. лу́но* лу́ни*

лу-на́

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1e за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -лун-; закінчення: .

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. відбиття звукових коливань від перешкоди, коли вона сприймається роздільно від первісних коливань [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Защебетав соловейко — // Пішла луна гаєм. Т. Г. Шевченко, «Причинна», 1837 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах) ◆ Він голосно й протяжно загукав, оглядаючись: — Ого-го-го-го-о!.. Луна пішла тайгою. Олександр Петрович Довженко, «Зачарована Десна», 1956 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах) ◆ [Курінний:] А я урожаєм на весь район вжарю, аж луна по області піде… Микола Зарудний (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах) ◆ До пiзньої ночi пороки й величезнi тарани гупали в стiну города бiля Перевесищанських ворiт так, що луна котилась далеко в полi, вiдбивалась на плесi Дунаю. Семен Скляренко, «Святослав», 1959 р.
  2. перен. те, що доноситься здалеку [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ Луна покотилась над плесом, полинула в поле, вiдгомоном прошумiла там. Семен Скляренко, «Святослав», 1959 р.

Синоніми

Антоніми

  1. ?
  2. ?

Гіпероніми

  1. ?
  2. ?

Гіпоніми

  1. ?
  2. ?

Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

лу́-на

Іменник, жіночий рід.

Корінь: -лун-; закінчення: .

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. луна (аналог укр. слову). ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Прислів’я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Джерела[ред.]

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відмінок одн. мн.
Н. луна́ лу́ны
Р. луны́ лу́н
Д. луне́ лу́нам
З. луну́ лу́ны
О. луно́й
луно́ю
лу́нами
П. луне́ лу́нах

Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 1d за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -лун-; закінчення: .

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. місяць ◆ Луна озарила своим светом небольшую полянку в лесу. — Місяць осяяв своїм світлом невеличку полянку в лісі.

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

  1. месяц, полумесяц, растущая луна, убывающая луна, молодая луна

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??