на голові деяких ссавців — твердий кістковий наріст, що звужується до кінця [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1]◆ — Воли басували, мов коні, задерши голови, та тільки рогами крутили І. С. Нечуй-Левицький, «II», 1956 р. ◆ Тут були старі олені, що мали великі гіллясті рогиМикола Петрович Трублаїні, «Вовки», 1936 р.
відросток на голові у деяких комах та м'якотілих тварин, що нагадує такий наріст. [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ Роги жука
що-небудь, що формою нагадує кістковий наріст на голові тварин [≈ 3][≠ 3][▲ 3][▼ 3]◆ Дожидаємо вечора, а ввечері — на могилу. Ледве нам сяють місяцеві рогиМарко Вовчок, «I», 1955 р.
порожнистий, спеціально оброблений кістковий наріст, що вживається для зберігання в ньому чого-небудь або як посуд для пиття [≈ 4][≠ 4][▲ 4][▼ 4]◆ По бокових покоях стояли столи, заставлені туровими рогами, келихами і чарками з чистого золота Олекса Стороженко, «I», 1957 р.
род. рогу, тільки одн. роговий покрив [≈ 5][≠ 5][▲ 5][▼ 5]◆ Щоденне обмивання копит від грязі після роботи коня запобігає сухості рогу«Профілактика захворювань», 1955 р.
кісткова речовина, що використовується для виготовлення чого-небудь [≈ 6][≠ 6][▲ 6][▼ 6]◆ Витягнула [пані] з кишені оправлені рогом окуляри, поклала їх на ніс Наталія Кобринська, «Вибр.», 1954 р. ◆ — Найцікавіше те, — додала пані Агнеса, — що в цьому будинку всі меблі з оленячого рогуЗінаїда Тулуб, «Людолови», 1957 р. ◆ Запорізькі різьбярі володіли також інкрустацією, використовуючи для цього кольорове дерево, ріг, червону мідь, срібло тощо «Народна творчість та етнографія», 1966 р.
род. рога. вигот. з кісткової речовини духовий музичний або сигнальний інструмент, який має форму вигнутої труби з розширеним кінцем і видає звуки одного тону [≈ 7][≠ 7][▲ 7][▼ 7]◆ З темної лісової гущавини на той [трембіти] звук відкликається інший, різкий голос — то ріг скотаря І. Я. Франко, «III», 1950 р. ◆ І почув, нарешті, ворог Шум непевний, тупіт, гук, І у ріг заграв тривожно, І схопивсь за меч і лук Олександр Олесь, «Вибр.», 1958 р.
род. рогу. місце, де перетинаються дві вулиці або де вулиця повертає вбік [≈ 8][≠ 8][▲ 8][▼ 8]◆ Шинок стояв на розі двох вулиць, у дуже добрім місці І. Я. Франко, «II», 1950 р. ◆ Коло госпіталю, на розі Дерибасівської, стояв гурт жінок із кошиками В. С. Кучер, «Чорноморці», 1948 р. ◆ Я іду напівтемною вулицею й спиняюсь на розіПетро Колесник, «На фронті», 1959 р.
род. рогу. місце, де сходяться дві зовнішні сторони якогось предмета[≈ 9][≠ 9][▲ 9][▼ 9]◆ Наумиха, напнута чорною хусткою, з складеними на грудях руками, стояла, спершись на ріг безверхої хати, і гріла босі ноги на теплій ще землі М. М. Коцюбинський, «I», 1955 р. ◆ Артилеристи в самих гімнастьорках котили на руках протитанкові гармати, встановлюючи їх за рогом готелю О. Т. Гончар, «II», 1959 р.
род. рогу. те ж саме, що мис[≈ 10][≠ 10][▲ 10][▼ 10]◆ Всі озирнулися на нього, а він, не мовлячи ні слова, простяг руку вперед і показав на високий кам’яний ріг, що виступав у море М. М. Коцюбинський, «I», 1955 р.
род. рогу, рідк. сторона, край чого-небудь [≈ 11][≠ 11][▲ 11][▼ 11]◆ Продав Павло свою вбогу хатину; купила молода жінка хату нову, хорошу, на другім розі села Марко Вовчок, «I», 1955 р.
