співати

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

  тепер. мин. майб. наказ.
Я співа́ю співа́в співа́тиму
Ти співа́єш співа́в
співа́ла
співа́тимеш співа́й
Він
Вона
Воно
співа́є співа́в
співа́ла
співа́ло
співа́тиме
Ми співа́єм(о) співа́ли співа́тимем(о) співа́ймо
Ви співа́єте співа́ли співа́тимете співа́йте
Вони співа́ють співа́ли співа́тимуть
Дієприсл. тепер. співа́ючи
Дієприсл. мин. співа́вши

спі-ва́-ти

Дієслово недоконаного виду, перехідне, дієвідміна 1a. Відповідне дієслово доконаного виду — відспівати (одспівати), заспівати, проспівати.

Корінь: -спів-; суфікс: -а-; закінчення: -ти

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. неперех. видавати голосом музичні звуки ◆ Мені наче сниться, що хитав мене мене хтось у колисці і співав надо мною тихесенько. Марко Вовчок, «Сестра», 1858 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах, див. Список літератури) ◆ — То й не заспіває ніхто?… — Я не вмію співати. Панас Мирний, «Повія», 1883—1884, 1928 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах, див. Список літератури) ◆ В одному місці хором співають, а в другім не клеїться. М. М. Коцюбинський, «Як ми їздили до Криницї», 1908 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах, див. Список літератури) ◆ Діти намагаються співати басами. О. П. Довженко, «Поема про море», 1955—1956 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах, див. Список літератури) * образно ◆ Співає Маланці колос, сміється лука ранніми росами, дзвоном коси. М. М. Коцюбинський, «Fata morgana», 1903—1910 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах, див. Список літератури) ◆ Як він може зубрити зараз, в такий вечір, коли співає все навкруги і він сам повен почуття нового, не знаного досі. О. Т. Гончар, «Тронка», 1963 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах, див. Список літератури) ◆ Гуркочуть заводи могутні, // Співає щаслива земля. О. В. Донченко, «Школа над морем», 1937 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах, див. Список літератури) ◆ Іскрився перед очима, дзвенів, співав веселий весняний день. В. П. Козаченко, «Сальвія», 1956 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах, див. Список літератури)
  2. неперех. уміти голосом передавати мелодії, маючи для цього відповідні природні дані ◆ [Надежда Петрівна:] Я вже од вашої тіточки довідалась, що ви співаєте. Леся Українка, «Блакитна троянда», 1908 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах, див. Список літератури)
  3. неперех. виступати зі співом професійно (на естраді, в опері тощо) ◆ Приїздив Шаляпін. Приїхав яхтою з Монте-Карло, де він тепер співає. М. М. Коцюбинський, лист до В. І. Коцюбинської, 16 лютого 1912 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах, див. Список літератури) ◆ — Голос в цього Андрійка прямо з серця жили висмоктує. Тільки в імператорському театрі співати. М. П. Стельмах, «Кров людська — не водиця», 1957 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах, див. Список літератури)
  4. неперех. професійно займатися співом; систематично брати участь у якомусь хорі ◆ Чи наші діти співають у хорі? Опиши мені, як все пройде у Вас. М. М. Коцюбинський, лист до В. І. Коцюбинської, 6 липня 1908 (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах, див. Список літератури)
  5. неперех., перен. говорити, читати співучо, розтягуючи слова, як при співі ◆ Тепер тільки почув [Карпо Петрович] дзвінкий хлоп'ячий голос, який безперестанку співав: — Сім раз по вісім — п'ятдесят шість… М. М. Коцюбинський, «Подарунок на іменини», 1912 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах, див. Список літератури) ◆ Набравшись духу, затяг [Хаєцький]…: — Товаришу гвардії старший лейтенант! — Антонович давно вже помітив, що Хома починає отаким манером співати всякий раз, коли йому від чогось боляче і прикро на душі. О. Т. Гончар, «Прапороносці», 1946—1948 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах, див. Список літератури)
  6. неперех. голосом виконувати якийсь музичний твір ◆ Ідуть шляхом чумаченьки, // „Пугача“ співають. Т. Г. Шевченко, «Катерина», 1838 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах, див. Список літератури) ◆ Сліпий кобзар під чиїмось возом обідає з своїм хлопцем, а другий кобзар чутно, як грає і співає про Морозенка. Марко Вовчок, «Дяк», 1908 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах, див. Список літератури) ◆ Молодиці жартували, сміялись, співали пісень, аж луна розляглась по полю. М. М. Коцюбинський, «На віру», 1891 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах, див. Список літератури) ◆ Весняного ранку // Співай, моя люба, веснянку! Леся Українка, «Веснянка», 1890 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах, див. Список літератури) ◆ Десь співали пісню на селі дівчата. І. І. Гончаренко (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах, див. Список літератури) ◆ Дівчинка сиділа на печі і співала котові колискову. Г. М. Тютюнник, «Вир», 1960—1962 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах, див. Список літератури)
  7. неперех. виконувати партію в музичному спектаклі ◆ З давніших знайомих є тут, окрім Гриневецького, Білінський (той, що «партію Смока» мав співати). Леся Українка, лист до родини Косачів, 15 (28) квітня 1901 (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах, див. Список літератури)
  8. неперех. щебетати, свистіти, кукурікати і т. ін.; мати здатність щебетати, свистіти, кукурікати і т. ін. (про співочих і деяких інших птахів) ◆ На небі хоч би тобі хмариночка; пташечки співають веселенько. Г. Ф. Квітка-Основ'яненко, «От тобі й скарб», 1837 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах, див. Список літератури) ◆ Он деркач кричить у лузі, // Соловей співа в кущах. Я. І. Щоголів, «Рибалка», 1877 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах, див. Список літератури) ◆ Жайворонок співав, аж луна йшла під блакитне небо. М. М. Коцюбинський, «На віру», 1891 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах, див. Список літератури) ◆ От ми: «Кукуріку!» — він дума // На нас, що то півень співа. Леся Українка, «Поворіт додому», 1890 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах, див. Список літератури) ◆ Співає перепілка. М. Т. Рильський, «Я молодий і чистий…», 1922 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах, див. Список літератури) ◆ — Чуєш? — Чую. Лебеді співають М. П. Стельмах, «Хліб і сіль», 1958 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах, див. Список літератури)
  9. неперех. утворювати звуки за допомогою крилець, ніжок і т. ін. (про комаху) ◆ Тихо бриніла заблудькана муха на шибі. То замовкала, повзаючи по склі, то знов співала фальцетом, заплутавшись в складках занавіски. Г. М. Хоткевич, «Камінна душа», 1911 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах, див. Список літератури) ◆ Ти в небі бачив голубів, // Чув, як співають бджоли. Л. С. Первомайський, «Балада про пісню, що залишається», 1950 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах, див. Список літератури)
  10. неперех. мелодійно звучати, видавати співучі звуки (про музичний інструмент, дзвінок, гудок тощо) ◆ Ти пам'ятаєш, як в пітьмі // Баян на палубі співав?… Л. С. Первомайський (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах, див. Список літератури) ◆ Десь на скелях співали фанфари. Яків Баш, «Гарячі почуття», 1947 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах, див. Список літератури) ◆ — Отак заводські гудки у нас над Дніпром: на дощ — хриплять, а на добру погоду — співають лунко. О. Т. Гончар, «Прапороносці», 1946—1948 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах, див. Список літератури) ◆ Співає дзвоник у світлих і чистих коридорах, діти біжать у просторий клас. В. С. Кучер, «Дорога до людей», 1958 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах, див. Список літератури) ◆ Кришталь співає від кожного дотику. В. М. Собко, «Матвіївська затока», 1962 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах, див. Список літератури)
  11. неперех. видавати високі протяжні звуки при певній дії (про робочий інструмент, пристрій і т. ін.) ◆ Погляньте: ось житло трудящої людини […] // Співають тут ввесь день фуганки голосні // І стружки золоті звиваються й зміяться… М. Т. Рильський, «Із абетки», 1928 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах, див. Список літератури) ◆ Співала пилка, дзвеніли сокири, сипалася тирса, стружки, тріски. М. Д. Рудь, «Гомін до схід сонця», 1959 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах, див. Список літератури)
  12. неперех. подавати сигнали (про поїзд, автомашину і т. ін.) ◆ Десь співала електричка, протинаючи тьму полів. В. С. Кучер, «Голод», 1961 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах, див. Список літератури) ◆ Не дзвонять трамваї, не мерехтять барвисті реклами, не співають авто… О. Т. Гончар, «Прапороносці», 1946—1948 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах, див. Список літератури)
  13. неперех. видавати тонкі звуки, розсікаючи повітря (про кулю, стрілу і т. ін.) ◆ Довкола тоненькими голосами співали кулі. П. Й. Панч, «Гарні хлопці», 1959 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах, див. Список літератури)
  14. неперех. видавати звуки, схожі на скрип, свист і т. ін. ◆ Піски тьохкають, піски співають під ногами прохожого. Іван Ле, «Юхим Кудря», 1927 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах, див. Список літератури) ◆ У надвечірній тиші скрипучо співав сніг під Мстиславовими чобітьми. Антон Хижняк, «Данило Галицький», 1951 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах, див. Список літератури) || безос. ◆ Стояли морози, сніги лежали білі… Під ногами співає, під саньми тріскотить. Степан Васильченко, «Мороз», 1926 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах, див. Список літератури)
  15. неперех. густи, завивати (про вітер, хуртовину і т. ін.). ◆ Вітер почина грати на далекім воринні. Дзз… тонко співає він в одколоту скалку, докучно бринить, як муха… М. М. Коцюбинський, «Тіні забутих предків», 1912 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах, див. Список літератури) || безос. ◆ Вітер з години на годину дужчав… Жалібно співало в димарі. Панас Мирний, «Повія», 1883—1884, 1928 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах, див. Список літератури)
  16. неперех., перен. бути перейнятим радісним збудженням, хвилюванням, захопленням і т. ін. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
  17. неперех., перен. ким, чим сповнюватися якими-небудь мелодійними звуками, пташиним щебетом і т. ін. ◆ Солов'ями рідний гай співав. М. Т. Рильський, «Лист до рідного краю», 1945 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах, див. Список літератури) ◆ Небо співало жайворонками. О. Т. Гончар, «Перекоп», 1957 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах, див. Список літератури) ◆ Жовтогаряче поле загородилося полукіпками, співає косами, сріблиться серпами. М. П. Стельмах, «Велика рідня», 1949—1951 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах, див. Список літератури)
  18. неперех., перен. бути особливо слухняним у чиїхось вправних руках, у того, хто діє, працює натхненно, з піднесенням (про знаряддя праці, робочий інструмент, матеріал і т. ін.) ◆ Сокира грає й співає у нього в руках. Він усе робить нею, мовби то була третя рука. Г. М. Хоткевич, «Гуцул», 1923 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах, див. Список літератури) ◆ Залізо й дерево аж співали в діда, поки сила не повиходила з його рук. М. П. Стельмах, «Гуси-лебеді летять», 1963—1964 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах, див. Список літератури)
  19. перех. і про кого — що прославляти, оспівувати у своїх віршах, піснях і т. ін. кого-, що-небудь ◆ Не все співати нам про квіти // Та любуватися Дніпром… // Година — дбать про шлях освіти, // Люд забезпечити добром. Павло Грабовський, «Поетам-українцям», 1894 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах, див. Список літератури) ◆ Прочитавши його [оповідання], Ви, може, добродію, здивуєтесь: що це на старість почав я про кохання співати? Панас Мирний, лист до Ц. О. Білиловського, 29 серпня 1897 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах, див. Список літератури) ◆ Я своїм трудом твій труд співаю. Петро Дорошко, 1959 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах, див. Список літератури) ◆ Співа [поет] про Рим, згубивши міру. // А про того будівника, // Що збудував йому квартиру, — // Не проспівав ще ні рядка! Степан Олійник, «Про деяких туристів», 1959 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах, див. Список літератури)
  20. перех. і неперех., перен., розм. говорити, твердити що-небудь (переважно довго або улесливо) ◆ До нього з розпитками, так він знай своє співа усе: «…Дай, таточку, грошей». Г. Ф. Квітка-Основ'яненко, «От тобі й скарб», 1837 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах, див. Список літератури) ◆ Не так би був іще співав шановний волецький господар, якби був знав, що роблять хлоп'ята, вирвавшися з його рук. І. Я. Франко, «Яндруси», 1905 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах, див. Список літератури) ◆ Вона за ним убивалася, сумувала, плакала, а він того уже ні чув, ні бачив. Він тепер знай співає про неправду людську. Панас Мирний, «Хіба ревуть воли, як ясла повні», 1880 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах, див. Список літератури) ◆ Вчора йому на ковзанці «Левку, миленький» співала [Христина], а сьогодні вже в дурні шиє. М. П. Стельмах, «Хліб і сіль», 1954—1958 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах, див. Список літератури)

Синоніми[ред.]

  1. виспівувати
  2. горланити
  3. щебетати, свистіти, кукурікати
  4. виводити
  5. заспівувати
  6. наспівувати
  7. підспівувати
  8. оспівувати, пропіти

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від праслов'янської форми *vъzpěti, від якої також виникли давньорус. въспѣвати, въспѣти, укр. співати, рос. спевать, спев, білор. спяваць, пол. śpiewać, чеськ. zpívat, словац. spievať, в.-луж. spěwać, н.-луж. spěwaś, ст.-слов. възпѣвати, възпѣти. — Праслов'янське *vъzpěti утворене з префікса *vъz- «з-» і дієслова *pěti (ітератив *pěvati) «співати». Етимологічний словник української мови: У 7 т. / Редкол. О. С. Мельничук (голов. ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1983. — ISBN 966-00-0816-3. Т. 5: Р — Т / Уклад.: Р. В. Болдирєв та ін. — 2006. — 704 с. ISBN 966-00-0785-X.

Переклад[ред.]