хата

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Wikipedia-logo-uk.png
У Вікіпедії є стаття

Українська
[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відмінок однина множина
Н. ха́та ха́ти
Р. ха́ти ха́т
Д. ха́ті ха́там
З. ха́ту ха́ти
Ор. ха́тою ха́тами
М. ха́ті ха́тах
Кл. ха́то* ха́ти*

ха́-та

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -хат-; закінчення: .

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Хата [1]
Хата [4]

Значення[ред.]

  1. сільський одноповерховий житловий будинок ◆ Без хазяїна двір плаче, а без хазяйки хата. Народне прислів'я ◆ Жваво, з юнацькою енергією заходився Семен ставити хату. Михайло Коцюбинський, «Ціпов'яз», 1893 р. ◆ Кругом садочки, біленькі хати, // І соловейка в гаю чувати. Леся Українка, «Вечірня година», 1893 р. ◆ — Вибачайте, кумонько, — мовить [Журавель], випорожнивши горнятко, — чим хата богата [багата], тим і рада. Іван Франко, «Лисичка і Журавель», 1896 р. ◆ Мої мости калинові, хати на помості, // Прийшов, прийшов Василечок ба й до мене в гості. Коломийка ◆ — Пам'ятаєш приказку? Яка хата, такий тин, який батько, такий син… Василь Кучер, «Голод», 1961 р. ◆ — В кожній хаті лампочки Ілліча горять. А у Марії там така хата, як дзвін. Колгосп збудував. Іван Цюпа, «Назустріч долі», 1955 р. * у порівняннях ◆ Сам, каже [Демко], губернатор їде у колясці, що скрізь у вікнах, мов хата яка! Григорій Квітка-Основ'яненко, «Купований розум», 1842 р.
  2. домівка, господа ◆ Віщує серце, що в палатах // Ти розкошуєш, і не жаль // Тобі покинутої хати Тарас Шевченко, «В казематі», 1847 р. ◆ Кожний [бурлака] згадував за свою хату, за свою жінку, своїх дітей. Іван Нечуй-Левицький, «Микола Джеря», 1878 р.
  3. тимчасове пристановище для кого-небудь ◆ Смеркло. — Збирайтеся, бабо, — каже мама, — та йдіть шукати хати на ніч, а то пізно буде. Михайло Коцюбинський, «21-го грудня, на введеніє», 1885 р. ◆ Не стало видно ні хутора, ні полтавського стовпового шляху, тільки невиразно бовваніла табірна хата, в якій збиралися ночувати орачі. Григорій Тютюнник, «Вир», 1960 р. ◆ Тоня й Віталій […] пливуть оглянути Сухомлинів причал та рибальську хату-пустку, де восени рибалки ночують, ховаються від негоди, а зараз на їхніх нарах пилюки на палець. Олесь Гончар, «Тронка», 1963 р.
  4. внутрішнє житлове приміщення такого будинку [1] ◆ Вийшли з хати батько й мати // В садок погуляти. Тарас Шевченко, «Тече вода з-під явора…», 7 листопада 1860 р. ◆ Ми з Чайчихою, упоравшись у хаті, пішли до Насті. Марко Вовчок, «Ледащиця», 1861 р. ◆ В хаті стояла задуха, пахло сухими васильками, якісь тіні ходили по стінах у присмерку. Михайло Коцюбинський, «Для загального добра», 1895 р. ◆ Іван ходив по хаті хмурий, як осіння темна ніч. Панас Мирний, «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», 1880 р. ◆ Як сіпне [адвокат] дверми д'собі! Трохи-трохи що не запоров я носом у поміст. Нема що кому казати, бо в чужій хаті й тріска б'є. Лесь Мартович, «Народна ноша», 1943 р. ◆ — От тобі на! — сказала Онися, заглядаючи в вікно, — за вовка промовка, а вовк у хату. Іван Нечуй-Левицький, «Старосвітські батюшки та матушки», 1888 р. * образно ◆ Як понесуть товариша // В новую світлицю, // Загомонять самопали, // Гукнуть гаківниці. // Як положать отамана // В новій хаті спати, // Заголосить, як та мати, // Голосна гармата. Тарас Шевченко, «Нащо мені женитися?..», 1849 р.
  5. кімната ◆ — Іди до секретаря! — сказав [сторож] і повів Чіпку аж через три хати, де сиділо багато судовиків. Панас Мирний, «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», 1880 р. ◆ Ми пішли в її хату, — властиве, панночка займала три хати; в першій хаті на столику, на видному місці, стояв той портрет, що вона хтіла мені показати. Леся Українка, «Над морем», 1901 р.
  6. родина, люди, які живуть, перебувають в одному такому приміщенні [4] ◆ [Диякон:] Усі ми здавна знаємо Прісціллу і можемо їй вірити на слово. [Парвус:] Але ж не жінка хаті голова, а чоловік, не їй його судити, не їй за його й ручити… Леся Українка, «Руфін і Прісцілла», 1911 р. ◆ Бідолахи днями й ночами всею хатою сидять і роблять ложки для жидів по десять крейцарів від копи. Іван Франко, «Домашній промисл», 1888 р. ◆ Хата мовчала. Клим у задумі слухав синову річ. Кость Гордієнко [Твори в двох томах. Т. 2. К.: Держлітвидав, 1959. С. 206].
  7. розм. квартира [1] ◆ Хата наша — дві кімнатки — нічого собі. На другому поверсі. Михайло Коцюбинський, лист до Віри Коцюбинської, 1896 р.
  8. уживається у складі назв деяких сільських установ ◆ Хата-лабораторія. ◆ Хата-читальня.

Синоніми[ред.]

  1. домівка, господа
  2. кімната
  3. квартира

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

  1. житло
  2. приміщення
  3. установа

Гіпоніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від давньорус. хата, від котрого також виникли укр. хата, рос. хата, білор. хата, пол. chata, чеськ. chata, словац. chata, в.-луж. chata. — Запозичене в давньоруські діалекти із пізньоскіфсько-сарматського *xata (< іранськ. kata), спорідненого з іранськ. kad «будинок», авар. kata- «кімната, хижа, погріб»; приклади переходу початкового k > x засвідчені в осетинській та інших східноіранських мовах (ЭССЯ 8, 21—22); з української мови слово поширилося в російську, польську та інші слов'янські; менш переконливі припущення про запозичення з фіно-угорських мов, порівняймо угор. ház «дім, хата», фін. kota та ін. (Фасмер IV 226), або з нім. Kate «хатина, халупа» (Matzenauer LF 7, 217), про спорідненість із кут (Горяев 395); висловлювалася також думка, що слово хата виходить за межі індоєвропейських мов і є ностратичним елементом (*kadʌ «будувати, сплітати, робити посуд»): ар. قِدْر «горщик», груз. კედ «камінь по кутках будови», авар. kata «комора, кліть», перс. kad «будинок», драв. k̥uti «будинок» (Иллич-Свитыч Опыт 1976, 316—317). Етимологічний словник української мови: У 7 т. / Редкол. О. С. Мельничук (голов. ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1983. — ISBN 966-00-0816-3. Т. 6: У — Я / Уклад.: Р. В. Болдирєв та ін. — 2006. — 568 с. ISBN 978-966-00-0197-8.

Переклад[ред.]

сільський одноповерховий житловий будинок
домівка, господа
тимчасове пристановище для кого-небудь
внутрішнє житлове приміщення хати
кімната
родина, люди, які живуть, перебувають у хаті
квартира
у складі назв деяких сільських установ

Джерела[ред.]

  • Словник української мови : в 11 т. / Гол. ред. акад. АН УРСР І. К. Білоїд. — К. : Наукова думка, 1970—1980.

Білоруська
[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відмінок одн. мн.
Н. ха́та ха́ты
Р. ха́ты ха́таў
Д. ха́те ха́там
З. ха́ту ха́ты
О. ха́тай, ха́таю ха́тамі
М. ха́те ха́тах

ха́-та

Іменник, неістота, жіночий рід, 1-ше відмінювання (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -хат-; закінчення: .

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Хата

Значення[ред.]

  1. хата (аналог укр. слову) ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Джерела[ред.]

Російська
[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відмінок одн. мн.
Н. ха́та ха́ты
Р. ха́ты ха́т
Д. ха́те ха́там
З. ха́ту ха́ты
О. ха́той
ха́тою
ха́тами
П. ха́те ха́тах

ха́-та

Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).


Корінь: -хат-; закінчення: .

Вимова[ред.]

МФА: []

  • вітчизняна транскрипція:

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Джерела[ред.]