чуркати

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	—	—	—	—
Ти	—	—	—	—
Він Вона Воно	—	чу́ркало	чу́ркатиме	—
Ми	—	—	—	—
Ви	—	—		—
Вони	—	—	—	—
Дієприкм. теп. ч.	—
Дієприкм. мин. ч.	—
Дієприсл. теп. ч.	—
Дієприсл. мин. ч.	—
Пас. дієприкм. теп. ч.	—
Пас. дієприкм. мин.	—
Безособова форма	—

чу́р-ка-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, безособове, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.

Корінь: -чурк-; суфікс: -а; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• • МФА: [ˈt͡ʃurkɐte]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. діал. бити струменем; дзюрити. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: чур, чу́рка́ло, чурок, чюркало

Етимологія

Від чур «дзюрчання» Нед, чу́рка́ло «джерело» УРС, Г, чу́рок «невеликий водоспад; місце, де струменем б’є вода», чюркало «джерело» Нед,чури́ти «плюскотіти, дзюрчати, бити струменем» Нед, чурі́ти «текти, дзюрчати, бити струменем» Нед, [чу́ркати Нед, чуркоті́ти, чю́ри́ти] «тс.»; — czururu. (дит.) «мочитися»; — один із варіантів звуконаслідувальних слів (з початковим ч-, дж-, ж-, ц-, дз-, з-) для передачі слухового враження від шуму текучої води (рідини), що виникали незалежно в різних мовах (Пор. рос. журчать «дзюрчати», вірм. dʒur «вода» і под.). — Младенов 689, 696. — Пор. дзюр, цюри́ти.

Переклад

Список перекладів

Література

• Новий тлумачний словник української мови 200 000 слів. Укладачі В.Яременко, О. Сліпушко. Видання друге, виправлене. 2008 рік.

Джерела

• Словник УЛІФ: чуркати