луна

Українська

Морфологічні та синтаксичні властивості

відмінок	однина	множина
Н.	луна́	лу́ни
Р.	луни́	лу́н
Д.	луні́	лу́нам
З.	луну́	лу́ни
Ор.	луно́ю	лу́нами
М.	луні́	лу́нах
Кл.	лу́но*	лу́ни*

лу-на́

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1e за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -лун-; закінчення: -а.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. відбиття звукових коливань від перешкоди, коли вона сприймається роздільно від первісних коливань ◆ Защебетав соловейко — // Пішла луна гаєм. Т. Г. Шевченко, «Причинна», 1837 р. [СУМ-11] ◆ Він голосно й протяжно загукав, оглядаючись: — Ого-го-го-го-о!.. Луна пішла тайгою. Олександр Петрович Довженко, «Зачарована Десна», 1956 р. [СУМ-11] ◆ [Курінний:] А я урожаєм на весь район вжарю, аж луна по області піде… Микола Зарудний [СУМ-11] ◆ До пiзньої ночi пороки й величезнi тарани гупали в стiну города бiля Перевесищанських ворiт так, що луна котилась далеко в полi, вiдбивалась на плесi Дунаю. Семен Скляренко, «Святослав», 1959 р.
2. перен. те, що доноситься здалеку ◆ Луна покотилась над плесом, полинула в поле, вiдгомоном прошумiла там. Семен Скляренко, «Святослав», 1959 р.

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: відлуння, відлунок, відлунювання дієслова: лунати, відлунювати, відлунати, відлунити, пролунати

Етимологія

Від ??

Переклад

відбиття звукових коливань від перешкоди, коли вона сприймається роздільно від первісних коливань
Іспанськаes: eco Італійськаit: eco Англійськаen: echo Німецькаde: Echo, Widerhall Російськаru: отзвук, эхо Французькаfr: écho

те, що доноситься здалеку

Джерела

• Словник УЛІФ: луна

Білоруська

Морфологічні та синтаксичні властивості

лу́-на

Іменник, жіночий рід.

Корінь: -лун-; закінчення: -а.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}

Семантичні властивості

Значення

1. луна (аналог укр. слову). ◆ немає прикладів застосування.

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Російська

Морфологічні та синтаксичні властивості

відмінок	одн.	мн.
Н.	луна́	лу́ны
Р.	луны́	лу́н
Д.	луне́	лу́нам
З.	луну́	лу́ны
О.	луно́й луно́ю	лу́нами
П.	луне́	лу́нах

Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 1d за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -лун-; закінчення: -а.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}

Семантичні властивості

Значення

1. місяць ◆ Луна озарила своим светом небольшую полянку в лесу. — Місяць осяяв своїм світлом невеличку полянку в лісі.

Гіпоніми

1. месяц, полумесяц, растущая луна, убывающая луна, молодая луна

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: лунатик прикметники: лунный

Етимологія

Від ??