аферист

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	афери́ст	афери́сти
Р.	афери́ста	афери́стів
Д.	афери́стові афери́сту	афери́стам
З.	афери́ста	афери́стів
Ор.	афери́стом	афери́стами
М.	афери́стові афери́сту	афери́стах
Кл.	афери́сту	афери́сти

а-фе-ри́ст

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -афер-; суфікс: -ист.

Вимова

• МФА : [ɐfeˈrɪst] (одн.), [ɐfeˈrɪste] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. той, хто займається аферами; шахрай. ◆ — Так роблять аферисти… В. С. Кучер

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: аферистка

Етимологія

Від афе́ра, афери́ст; — рос. болг. сербохорв. афера, білор. афёра, пол. в.-луж. afera, чеськ. словац. aféra, мак. афера, словен. afêra; — запозичення з французької мови; фр. affaire «справа, афера» утворене з префікса а- що походить від лат. ad- «до-, при-», і дієслова фр. faire «робити», що зводиться до лат. facere «тс.». СІС 79; Шанский ЭСРЯ І 1, 176; Kopaliński 33; Holub—Lyer 70; Младенов 11; Dauzat 14. — Див. ще авантю́ра, факт.

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: аферист

Російська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	одн.	мн.
Н.	афери́ст	афери́сты
Р.	афери́ста	афери́стов
Д.	афери́сту	афери́стам
З.	афери́ста	афери́стов
О.	афери́стом	афери́стами
П.	афери́сте	афери́стах

а-фе-ри́ст

Іменник, істота, чоловічий рід (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -афер-; суфікс: -ист.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}

Семантичні властивості

Значення

1. аферист (аналог укр. слову). ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від афе́ра, афери́ст; — рос. болг. сербохорв. афера, білор. афёра, пол. в.-луж. afera, чеськ. словац. aféra, мак. афера, словен. afêra; — запозичення з французької мови; фр. affaire «справа, афера» утворене з префікса а- що походить від лат. ad- «до-, при-», і дієслова фр. faire «робити», що зводиться до лат. facere «тс.». СІС 79; Шанский ЭСРЯ І 1, 176; Kopaliński 33; Holub—Lyer 70; Младенов 11; Dauzat 14. — Див. ще авантю́ра, факт.