Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	байдужію́	байдужі́в байдужі́ла	байдужі́тиму	—
Ти	байдужі́єш	байдужі́в байдужі́ла	байдужі́тимеш	байдужі́й
Він Вона Воно	байдужі́є	байдужі́в байдужі́ла байдужі́ло	байдужі́тиме	—
Ми	байдужі́єм (-є́мо)	байдужі́ли	байдужі́тимем(о)	байдужі́йм(о)
Ви	байдужі́єте	байдужі́ли		байдужі́йте
Вони	байдужі́ють	байдужі́ли	байдужі́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	—
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	байдужі́ючи
Дієприсл. мин. ч.	байдужі́вши
Безособова форма	—

байдужі́ти

Корінь: -байдуж-; суфікс: -і; дієслівне закінчення: -ти.

ставати байдужим (у 1 знач.) ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість
іменники: збайдужі́ння дієслова:

Від ба́йду́же́, байдужі́сінько, байду́жливо, байду́жно, байду́жки, байду́женьки, байду́же́чки, байдуже́нно, байду́жовато Я, байду́жий,байду́жливий, байду́жний, байду́жість, байду́жність, байдужі́ти, байдужні́ти, збайдужі́лий; — рос. байдуже, пол. bajduże (з укр.); — власне українське складне утворення, структура якого тлумачиться як об'єднання наказового способу дієслова укр. бай «говори» > і дуже (Фасмер І 107); це тлумачення підтверджується вживанням байдуже з прийменником про (мені про це байдуже і под.).— Див. ще ба́яти, ду́жий.— Пор. байба́рзо.

Список перекладів