Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	байдужнію́	байдужні́в байдужні́ла	байдужні́тиму	—
Ти	байдужні́єш	байдужні́в байдужні́ла	байдужні́тимеш	байдужні́й
Він Вона Воно	байдужні́є	байдужні́в байдужні́ла байдужні́ло	байдужні́тиме	—
Ми	байдужні́єм (-є́мо)	байдужні́ли	байдужні́тимем(о)	байдужні́йм(о)
Ви	байдужні́єте	байдужні́ли		байдужні́йте
Вони	байдужні́ють	байдужні́ли	байдужні́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	—
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	байдужні́ючи
Дієприсл. мин. ч.	байдужні́вши
Безособова форма	—

бай-дуж-ні́-ти

Корінь: -байдуж-; суфікси: -н -і; дієслівне закінчення: -ти.

ставати байдужним ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Я ані не чув про неї, ані не мав змоги бачитись з нею, тим більше, що сам, як здавалось мені, я чи не байдужнів до неї М. М. Коцюбинський

Найтісніша спорідненість
іменники: збайдужі́ння дієслова: байдужі́ти

Від ба́йду́же́, байдужі́сінько, байду́жливо, байду́жно, байду́жки, байду́женьки, байду́же́чки, байдуже́нно, байду́жовато Я, байду́жий,байду́жливий, байду́жний, байду́жість, байду́жність, байдужі́ти, байдужні́ти, збайдужі́лий; — рос. байдуже, пол. bajduże (з укр.); — власне українське складне утворення, структура якого тлумачиться як об'єднання наказового способу дієслова укр. бай «говори» > і дуже (Фасмер І 107); це тлумачення підтверджується вживанням байдуже з прийменником про (мені про це байдуже і под.).— Див. ще ба́яти, ду́жий.— Пор. байба́рзо.

Список перекладів