Перейти до вмісту

байдужний

Матеріал з Вікісловника

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відм. однина (чол. р.) однина (жін. р.) однина (сер. р.) множина
Н. байду́жний байду́жна байду́жне байду́жні
Р. байду́жного байду́жної байду́жного байду́жних
Д. байду́жному байду́жній байду́жному байду́жним
З. байду́жного (іcт.)
байду́жний (неіст.)
байду́жну байду́жне байду́жних (іст.)
байду́жні (неіст.)
О. байду́жним байду́жною байду́жним байду́жними
М. байду́жнім
байду́жному
байду́жній байду́жнім
байду́жному
байду́жних

бай-ду́ж-ний

Прикметник, відмінювання 1a.

Корінь: -байдуж-; суфікс: ; закінчення: -ий.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. те ж саме, що байдужий 1 ◆ Згорда поглядають вони [чумаки] довкола, певні в своїх силах, байдужні до всяких життєвих незгод М. М. Коцюбинський

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість


Етимологія[ред.]

Від ба́йду́же́, байдужі́сінько, байду́жливо, байду́жно, байду́жки, байду́женьки, байду́же́чки, байдуже́нно, байду́жовато Я, байду́жий,байду́жливий, байду́жний, байду́жість, байду́жність, байдужі́ти, байдужні́ти, збайдужі́лий; — рос. байдуже, пол. bajduże (з укр.); — власне українське складне утворення, структура якого тлумачиться як об'єднання наказового способу дієслова укр. бай «говори» > і дуже (Фасмер І 107); це тлумачення підтверджується вживанням байдуже з прийменником про (мені про це байдуже і под.).— Див. ще ба́яти, ду́жий.— Пор. байба́рзо.


Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]