байдужний
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відм. | однина (чол. р.) | однина (жін. р.) | однина (сер. р.) | множина |
|---|---|---|---|---|
| Н. | байду́жний | байду́жна | байду́жне | байду́жні |
| Р. | байду́жного | байду́жної | байду́жного | байду́жних |
| Д. | байду́жному | байду́жній | байду́жному | байду́жним |
| З. | байду́жного (іcт.) байду́жний (неіст.) |
байду́жну | байду́жне | байду́жних (іст.) байду́жні (неіст.) |
| О. | байду́жним | байду́жною | байду́жним | байду́жними |
| М. | байду́жнім байду́жному |
байду́жній | байду́жнім байду́жному |
байду́жних |
бай-ду́ж-ний
Прикметник, відмінювання 1a.
Корінь: -байдуж-; суфікс: -н; закінчення: -ий.
Вимова[ред.]
- МФА: [bɐi̯ˈduʒnei̯]
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- те ж саме, що байдужий 1 ◆ Згорда поглядають вони [чумаки] довкола, певні в своїх силах, байдужні до всяких життєвих незгод М. М. Коцюбинський
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія[ред.]
Від ба́йду́же́, байдужі́сінько, байду́жливо, байду́жно, байду́жки, байду́женьки, байду́же́чки, байдуже́нно, байду́жовато Я, байду́жий,байду́жливий, байду́жний, байду́жість, байду́жність, байдужі́ти, байдужні́ти, збайдужі́лий; — рос. байдуже, пол. bajduże (з укр.); — власне українське складне утворення, структура якого тлумачиться як об'єднання наказового способу дієслова укр. бай «говори» > і дуже (Фасмер І 107); це тлумачення підтверджується вживанням байдуже з прийменником про (мені про це байдуже і под.).— Див. ще ба́яти, ду́жий.— Пор. байба́рзо.
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |