байдужий

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відм.	однина			множина
	чол. р.	сер. р.	жін. р.
Н.	байду́жий	байду́же	байду́жа	байду́жі
Р.	байду́жого	байду́жого	байду́жої	байду́жих
Д.	байду́жому	байду́жому	байду́жій	байду́жим
З. (іст./неіст.)	байду́жого (іcт.) байду́жий (неіст.) {{{з (чол, неіст)}}}	байду́же	байду́жу	байду́жих (іст.) байду́жі (неіст.) {{{з (мн, неіст)}}}
О.	байду́жим	байду́жим	байду́жою	байду́жими
М.	байду́жім байду́жому	байду́жім байду́жому	байду́жій	байду́жих

бай-ду́ж-ий

Прикметник, відмінювання 1a.

Корінь: -байдуж-; закінчення: -ий.

Вимова

• • МФА: [bɐi̯ˈduʒei̯]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. який не звертає уваги на кого-, що-небудь, не виявляє зацікавлення ◆ Владко був маломовний і байдужий І. Я. Франко
   1. який виражає незацікавленість, безсторонність ◆ Він повернувся до нас і обвів усіх байдужим поглядом людини, що дивилась не на близьких людей, а на якісь мертві речі Олесь Досвітній
   2. який не виявляє співчуття ◆ Він зняв її руки з своїх плечей, байдужий до сліз і запізнілого каяття А. І. Шиян
   3. який не відчуває кохання до кого-небудь ◆ Самійло Вихор зробився якийсь байдужий і навіть холодний до Марії В. С. Кучер
   4. у значенні іменника про нечутливу, нечуйну людину, яку ніщо не цікавить, не хвилює ◆ Скажи мені, фантазіє дивна Як научить байдужих почувати? Леся Українка
2. який не викликає до себе інтересу, не цікавий, не важливий для кого-небудь ◆ Як живий стоїть [батько] в очах — в далекому дитинстві сиротою підпаском, сиротою ковальчуком — усім чужий, всім байдужий, ніким не пожалуваний А. В. Головко
3. спец. який не піддається жодному впливові ◆ Якщо при переміщенні тіла центр ваги лишається на тому самому рівні, то така рівновага називається індиферентною, або байдужою

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: збайдужі́ння дієслова: байдужі́ти

Етимологія

Від ба́йду́же́, байдужі́сінько, байду́жливо, байду́жно, байду́жки, байду́женьки, байду́же́чки, байдуже́нно, байду́жовато Я, байду́жий,байду́жливий, байду́жний, байду́жість, байду́жність, байдужі́ти, байдужні́ти, збайдужі́лий; — рос. байдуже, пол. bajduże (з укр.); — власне українське складне утворення, структура якого тлумачиться як об'єднання наказового способу дієслова укр. бай «говори» > і дуже (Фасмер І 107); це тлумачення підтверджується вживанням байдуже з прийменником про (мені про це байдуже і под.).— Див. ще ба́яти, ду́жий.— Пор. байба́рзо.

Переклад

Список перекладів

Список перекладів

Список перекладів

Список перекладів

Список перекладів

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: байдужий