Перейти до вмісту

блистіти

Матеріал з Вікісловника

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я блищу́ блисті́в блисті́тиму  —
Ти блищи́ш блисті́в
блисті́ла
блисті́тимеш блисти́
Він
Вона
Воно
блищи́ть блисті́в
блисті́ла
блисті́ло
блисті́тиме  —
Ми блищи́м (-имо́) блисті́ли блисті́тимем(о) блисті́м(о)
Ви блищите́ блисті́ли блисті́ть
Вони блищать блисті́ли блисті́тимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. блищачи́
Дієприсл. мин. ч. блисті́вши
Безособова форма

блис-ті́-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 5b. Відповідне дієслово доконаного виду — блища́ти.

Корінь: -блис-; суфікси: ; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. рідк. те ж саме, що блищати 1. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Веселе сонечко блистить, Проміння щедро ллє Грабовський

Синоніми

  1. ?

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

  1. ?

Гіпоніми

  1. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]