докторат
Українська
[ред.]Морфосинтаксичні ознаки
[ред.]| відмінок | однина | множина | обм. ч. |
|---|---|---|---|
| Н. | доктора́т | доктора́ти | доктора́ти |
| Р. | доктора́ту | доктора́тів | доктора́тів |
| Д. | доктора́ту доктора́тові |
доктора́там | — |
| З. | доктора́т | доктора́ти | доктора́ти |
| Ор. | доктора́том | доктора́тами | — |
| М. | доктора́ті | доктора́тах | — |
| Кл. | доктора́те* | доктора́ти* | — |
док-то-ра́т
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (парадигма відмінювання 1 О; тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -доктор-; корінь: -рат-
Вимова
[ред.]- МФА: [d̪ɔkt̪ɔrɑ́t̪]
прослухати вимову?, файл- УФ: [доктора́т]
Семантичні властивості
[ред.]Значення
[ред.]- Випробування на ступінь доктора у вищій школі Західної Європи. ◆ Раніше <де Бройль> займався лише літературою, потім присвятив себе історії й, нарешті, вже [в] 32 роки <пройшов> докторат з фізики. Й ось саме ця докторська дисертація «Дослідження з теорії квантів» і принесла світову відомість. , «Природа», 1930
- спец. Те саме, що й докторський ступінь. ◆ Кембриджський університет зробив мене доктором honoris causa й потрібно отримувати докторат. 17.3.1947. Н. Бердяєв — І.П. Романовій. , «Минувшее»
- спец. Те саме, що й дисертація. ◆ А зараз <молодший внук> поїхав на південь, у діру якусь, готує докторат <там>. 28.10.1987. Б.К. Зайцев — Л.М. Назаровій. , «РЛ», 1995
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
[ред.]- Див. габілітація
Споріднені слова
[ред.]- доктор-
| Найтісніша спорідненість | |
- -рат
| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія
[ред.]Від нім. Doktorat.
Шаблон:етимологія:доктор Шаблон:етимологія:рат
Переклад
[ред.]| Список перекладів | |