докторат

Матеріал з Вікісловника
Перейти до: навігація, пошук

Українська[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відм. однина множина
Н. доктора́т доктора́ти
Р. доктора́ту доктора́тів
Д. доктора́тові
доктора́ту
доктора́там
З. доктора́т доктора́ти
О. доктора́том доктора́тами
М. на/у доктора́ті на/у доктора́тах
К. доктора́те* доктора́ти*

док-то-ра́т

Іменник чоловічого роду, відмінювання 1a.


Корінь: -доктор-; корінь: -рат-

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. Випробування на ступінь доктора у вищій школі Західної Європи. ◆ Раніше <де Бройль> займався лише літературою, потім присвятив себе історії й, нарешті, вже [в] 32 роки <пройшов> докторат з фізики. Й ось саме ця докторська дисертація «Дослідження з теорії квантів» і принесла світову відомість. , «Природа», 1930
  2. спец. Те саме, що й докторський ступінь. ◆ Кембриджський університет зробив мене доктором honoris causa й потрібно отримувати докторат. 17.3.1947. Н. Бердяєв — І.П. Романовій. , «Минувшее»
  3. спец. Те саме, що й дисертація. ◆ А зараз <молодший внук> поїхав на південь, у діру якусь, готує докторат <там>. 28.10.1987. Б.К. Зайцев — Л.М. Назаровій. , «РЛ», 1995

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

  1. Див. габілітація

Споріднені слова[ред.]

доктор-
-рат

Етимологія[ред.]

Від нім. Doktorat.

Шаблон:етимологія:доктор Шаблон:етимологія:рат

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]