призвіл
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | призві́л | — |
Р. | призво́лу | — |
Д. | призво́лу, призво́лові |
— |
З. | призві́л | — |
Ор. | призво́лом | — |
М. | призво́лу*, призво́лові |
— |
Кл. | призво́лу* | — |
приз-ві́л
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1*a за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються.
Префікси: при-з-; корінь: -віл-.
Вимова[ред.]
- МФА: []
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- заст. дозвіл, згода. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від при- з- віл (воля), далі від праслов'янської форми *volja, від котрої також виникли д.-рус., ст.-слов. волꙗ (др.-гр. θέλημα, γνώμη), укр. во́ля, болг. во́ля, сербохорв. во̏ља, словен. vólja, чеськ. vůle, словац. voľa, пол. wola, д.-польське wolá (род. в. wolą), в.-луж., н.-луж. wola. Зв’язано чергуванням голосних із велі́ти, довле́ть. Спорідн. із лит. valià «воля», lat. val̨a «сила, власть», др.-ісл. val (сер. р.), д.-в.-нім. wala (ж. р.) «вибір», нов.-в.-нім. Wahl — те ж, wollen «хотіти», др.-інд. váras «бажання, вибір», авар. vāra- «воля, відбір», валійськ. guell «краще». (Використані матеріали словника М. Фасмера.)
Переклад[ред.]
Список перекладів | |
Джерела[ред.]
- Українська мова
- Українські іменники
- Українські лексеми
- Singularia tantum/uk
- Неістоти/uk
- Чоловічий рід/uk
- Українські іменники, відмінювання 1*a
- Українські слова з префіксом при-
- Українські слова з префіксом з-
- Українські слова морфемної будови слова pr-pr-R
- Застарілі вирази/uk
- Сторінки без прикладів ужитку
- Слова з 7 букв/uk
- Дія/uk
- Дозвіл/uk
- Згода/uk