віл

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Disambig.svg Див. також ВІЛ.

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок однина множина
Н. віл воли́
Р. вола́ волі́в
Д. воло́ві
волу́
вола́м
З. вола́ волі́в
воли́
Ор. воло́м вола́ми
М. воло́ві
волі́
вола́х
Кл. во́ле воли́

віл

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1b за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -віл-.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Супряга волів
Значення
  1. кастрований бик, якого використовують як тяглову силу [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Іде Марко з чумаками. // Ідучи співає, // Не поспіша до господи — // Воли попасає. Т. Г. Шевченко, «Наймичка», 1845 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах) ◆ Воли парубчак спинив, виліз із борозни на обліг. А. В. Головко, «Бур'ян», 1927 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах) ◆ Семен […] поспішився за волами, котрі саме збігали з гори в долину. М. М. Коцюбинський, «Ціпов’яз», 1893 р.

Синоніми

  1. ?

Антоніми

  1. частк.: некастрований: бугай

Гіпероніми

Гіпоніми

  1. ?

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від праслов'янської форми *volъ, від якої також виникли давньорус. волъ укр. віл, рос. вол, білор. вол, пол. wół, чеськ. vůl, словац. vôl, словац. hsb «woł», словац. dsb «woł», сербохорв. во̑, словен. vȍł, ст.-слав. волъ, болг. вол, мак. вол. — Слов'янський новотвір, похідний від праслов. *valjati «каструвати», порівняймо укр. валяти «каструвати коней», коновал, валах «кастрований баран», рос. вал «кастрований бик»; — менш переконливі зближення із словом великий (Meillet Études 242; Walde—Hofm. II 857) на протиленжність дрібній худобі, порівняймо грецьк. μῆλον «дрібна худоба» (укр. малий), з дієсловом волати, пол. wołać «волати, кликати, гукати», як бик з бучати (Младенов 75), із словами воло, чеськ. vole «воло» і нім. wellen, schwelen «набрякати, набухати» (Machek ESJČ 703—704), етнонімом волох, нібито віл — «волоська худоба» (Преобр. I 95) тощо. Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1982. Т. 1: А — Г / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1982. — 632 с.

Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]