стерх
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | сте́рх | сте́рхи |
Р. | сте́рха | сте́рхів |
Д. | сте́рхові сте́рху |
сте́рхам |
З. | сте́рха | сте́рхів |
Ор. | сте́рхом | сте́рхами |
М. | сте́рхові сте́рху |
сте́рхах |
Кл. | сте́рху | сте́рхи |
сте́рх
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -стерх-.
Вимова[ред.]
- МФА: []
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- орн. чорногуз чорний, лелека (Ciconia nigra) ◆ немає прикладів застосування.
- орн. журавель білий (Megalornis leucogeranus) ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
|стерх| (орн.) «чорногуз чорний, лелека, Ciconia nigra L.; журавель білий, Megalornis leucogeranus Pal), (з рос.?)» Шарл; — р. [стерк] «білий журавель», [сте́рех, стерх, стерха], білор. стэрх «тс.», др. стьркъ «чорногуз», стеркъ, болг. щрък, щърк, сербохорв. штр̑к, словен. štŕk, словен. štórklja, ст.-слов. стръкъ «тс.»; — очевидно, псл. *stьr̥kъ; дальші зв'язки остаточно не з'ясовані; можливо, споріднене з лат. stirka «довгонога істота, дівчина з довгими ногами», stirkle «довгонога вівця», д.-в.-нім. storah «чорногуз» д.-ісл. storkr, starkr «дужий, здоровий», що зближуються з рос. сторча́ть, торча́ть (Mühl.—Endz. Ill 1073; Kiparsky GLG 162; Štrekelj у Peisker 62); менш прийнятне з огляду на фонетичні труднощі припущення про запозичення ст.-слов. стръкъ, рос. стерх з германських мов, де д.-в.-нім. storah сер.-в.-нім. storch н.-нім. nds-nl. дав.-англ. storc, д.-ісл. storkr розглядаються як продовження герм. *storka (<*strgo) пов'язаного з праіндоєвр. *(s)ter- «твердий, жорсткий» (Преобр. II 385—386; Sobolevsky AfSlPh 33, 480; Uhlenbeck AfSlPh 15, 491; Kluge—Mitzka 753); недостатньо обґрунтованим є виведення германських форм із слов'янських мовських форм із слов'янських мов (Соболевский ЖМНП 1911 травень 165). — Німчук 213—214; Фасмер—Трубачев III 758; Срезн. III 587; Младенов 698; Клепикова ВСЯ V 163—164; Mikl. EW 322; Matzenauer 314). Пор. сторч, торка́ти.
Переклад[ред.]
журавель білий | |
Література[ред.]
- Етимологічний словник української мови: У 7 т. / Редкол. О. С. Мельничук (голов. ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1983. — ISBN 966-00-0816-3. Т. 5: Р — Т / Уклад.: Р. В. Болдирєв та ін. — 2006. — 704 с. ISBN 966-00-0785-X.
Джерела[ред.]
- Сторінки, що містять шаблон із кількома значеннями одного й того ж параметра
- Українська мова
- Українські іменники
- Українські лексеми
- Істоти/uk
- Чоловічий рід/uk
- Українські іменники, відмінювання 1a
- Українські слова морфемної будови слова R
- Статті з ілюстраціями
- Орнітологія/uk
- Слова з 5 букв/uk
- Праслов’янізми/uk
- Лелека чорний/uk
- Журавель білий/uk
- Птахи/uk
- Сторінки, що використовують магічні посилання ISBN