форма

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Зміст

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відмінок однина множина
Н. фо́рма фо́рми
Р. фо́рми фо́рм
Д. фо́рмі фо́рмам
З. фо́рму фо́рми
Ор. фо́рмою фо́рмами
М. фо́рмі фо́рмах
Кл. фо́рмо* фо́рми*

фо́р-ма

Іменник жіночого роду, неістота, відмінювання 1*a.


Корінь: -форм-; закінчення: -а.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. Обриси, контури, зовнішні межі предмета, що визначають його зовнішній вигляд. ◆ немає прикладів застосування.
    1. мн. Обриси частин людського тіла, людської фігури.
  2. Пристрій, шаблон, за допомогою якого чому-небудь (перев. якійсь масі) надають певних обрисів, якогось вигляду.
    1. У ливарній справі — пристосування, куди виливають розплавлений метал, який зберігає після затвердіння обриси цього пристосування.
  3. друк. Поверхня з рельєфним зображенням для друкування; друкарський набір, уміщений в раму.
  4. Тип, будова, спосіб організації чого-небудь; зовнішній вияв якого-небудь явища, пов'язаний з його сутністю, змістом.
    1. лог. Структура, спосіб побудови думки.
  5. філос. Спосіб існування змісту, його внутрішня структура, організація і зовнішній вираз.
  6. Видимість, зовнішній бік чого-небудь, що не відображає суті справи.
  7. Певна система художніх засобів як спосіб вираження змісту творів літератури й мистецтва.
    1. Сукупність прийомів, елементів техніки виконання, які використовуються при створенні мистецького твору.
    2. Вид побудови, організації літературного, музичного твору.
    3. Вид, жанр, різновид творів літератури й мистецтва.
  8. Спосіб здійснення, виявлення будь-якої дії.
    1. Спосіб, характер викладу думки, пропозиції, повідомлення і т. ін.
    2. Протікання, характер захворювання (інтенсивність, особливості перебігу і т. ін.).
  9. Суворо встановлений порядок у будь-якій справі.
    1. Встановлений зразок чого-небудь (заповнення якогось документа, словесного звертання, носіння одягу і т. ін.).
    2. Діловий, офіційний папір, заповнений за певним зразком.
    3. перев. мн. Прийняті норми поведінки, манер, звертання тощо.
  10. Спеціальний однаковий за кольором, кроєм та іншими ознаками одяг для осіб певної категорії (військових, учнів, спортсменів та ін.).
  11. біол. Назва різновиду рослинного чи тваринного організму, зокрема одиниць, менших від роду, при невиразному систематичному їх положенні, а також умовна назва видів і підвидів при їх вивченні і порівнянні.
  12. лінгв. Видозміна того самого слова, яка надає йому додаткового відтінку значення або виражає відношення даного предмета думки до інших предметів думки того ж самого речення.
    1. Видозміна того самого слова.
  13. Стан людини, який дозволяє повністю виявити свої сили, уміння, здібності.

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

4. Форми (форма) життя — будь-який вид органічного світу. Форми суспільної свідомості — сторони духовного життя суспільства, що історично склалися: політичні і правові ідеї, філософія, мистецтво, релігія тощо.

6. Для форми — для забезпечення формального боку справи.

7. Великі форми (велика форма) — види творів мистецтва, для яких характерні великий обсяг, монументальність, складність композиції. Малі форми (мала форма) — види творів мистецтва, для яких характерні невеликий обсяг і нескладна композиція.

9. За формою; По [всій] формі — як встановлено, як того вимагають певні правила.

12. Клична форма; Коротка форма прикметника; Неозначена форма дієслова; Перифрастичні форми дієслова; Повні форми прикметників.

13. Бути [не] у формі — бути в такому стані, коли [не] можна повністю виявити свої сили, уміння, здібності і т. ін. (про людину). Бути в повній формі — всебічно характеризуватися кращими показниками: добрим фізичним станом, належним комплектуванням, оснащеністю і т. ін. (про який-небудь підрозділ, групу людей). Втрачати форму — переставати бути струнким у результаті надмірної повноти; втрачати спортивний стан, підготовленість та ін. Входити (ввійти) у форму — набувати такого стану, який дозволяє повністю виявити свої сили, уміння, здібності.

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від лат. forma

Переклад[ред.]

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

Іменник, жіночий рід.

Шаблон:морфо-be

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. форма (аналог укр. слову). ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Прислів’я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Джерела[ред.]


[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відмінок одн. мн.
Н. фо́рма фо́рмы
Р. фо́рмы фо́рм
Д. фо́рме фо́рмам
З. фо́рму фо́рмы
О. фо́рмой
фо́рмою 		фо́рмами
П. фо́рме фо́рмах

фо́р-ма

Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).


Корінь: -форм-; закінчення: -а.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. форма (аналог укр. слову). ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Джерела[ред.]

Отримано з https://uk.wiktionary.org/w/index.php?title=форма&oldid=265032