верета

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відмінок однина множина
Н. вере́та вере́ти
Р. вере́ти вере́т
Д. вере́ті вере́там
З. вере́ту вере́ти
Ор. вере́тою вере́тами
М. вере́ті вере́тах
Кл. вере́то* вере́ти*

ве-ре́-та

Іменник жіночого роду, відмінювання 1a.

Корінь: -вере́т-; закінчення:

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

(1).
(2).
(2)?.
(4).
(4) на долівці і лавці.
  1. те ж саме, що рядно ◆ А ліжко те — від лави до запічка дощок зо п'ять, соломи околіт, верета груба. ◆ Від чистої білої верети йшов той особливий конопляний запах, що миттю переніс Данила в давні юнацькі роки. Чендей, «Поєдинок, 1962, 246»
  2. одяг з грубої тканини, з ряднини. ◆ Убрання панське жінка поспішає зміняти на верету рабську. Леся Українка
  3. оберемок, купа чого-небудь, що вміщується в одному рядні. ◆ Малим ще, пам'ятаю, всі межі я знав.. Межі й на ступінь широкі були, 3 одної нажнеш дві верети трави.
  4. діал. різнокольоровий килим з грубої вовни. ◆ Тепер на Гуцульщині виготовляються такі домоткані килимарські вироби: «ліжники», «коверці», «верета» і «бесаги». ◆ Якби Василькові батьки були більш маєтні, то годилося б.. понад ліжницею красуватися добротним веретам, рушникам, кожушкам.

Синоніми[ред.]

  1. покривало
  2. одяг
  3. -

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]

  • Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1982. Т. 1: А — Г / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1982. — 632 с.
  • Словник УЛІФ: верета