верета

Українська

Морфологічні та синтаксичні властивості

відмінок	однина	множина
Н.	вере́та	вере́ти
Р.	вере́ти	вере́т
Д.	вере́ті	вере́там
З.	вере́ту	вере́ти
Ор.	вере́тою	вере́тами
М.	вере́ті	вере́тах
Кл.	вере́то*	вере́ти*

ве-ре́-та

Іменник, жіночий рід (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -вере́т-; закінчення: -а

Вимова

• МФА: []
•  вимова^{?, файл}

Семантичні властивості

Значення

(1).

(2).

(2)?.

(4).

(4) на долівці і лавці.

1. те ж саме, що рядно ◆ А ліжко те — від лави до запічка дощок зо п'ять, соломи околіт, верета груба. ◆ Від чистої білої верети йшов той особливий конопляний запах, що миттю переніс Данила в давні юнацькі роки. Чендей, «Поєдинок, 1962, 246»
2. одяг з грубої тканини, з ряднини. ◆ Убрання панське жінка поспішає зміняти на верету рабську. Леся Українка
3. оберемок, купа чого-небудь, що вміщується в одному рядні. ◆ Малим ще, пам'ятаю, всі межі я знав.. Межі й на ступінь широкі були, 3 одної нажнеш дві верети трави.
4. діал. різнокольоровий килим з грубої вовни. ◆ Тепер на Гуцульщині виготовляються такі домоткані килимарські вироби: «ліжники», «коверці», «верета» і «бесаги». ◆ Якби Василькові батьки були більш маєтні, то годилося б.. понад ліжницею красуватися добротним веретам, рушникам, кожушкам.

Синоніми

1. покривало
2. одяг
3. -

Споріднені слова

• зменш.-пестливі форми:
• іменники: верета, верет, веретина, веренище, вереня, веретище, верето, веретянка, верентюх, веренчук, веринянка
• прикметники:
• дієслова:
• прислівники:

Етимологія

Від ??

Джерела

• Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1982. Т. 1: А — Г / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1982. — 632 с.
• Словник УЛІФ: верета