верета
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
[ред.]
Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | вере́та | вере́ти |
Р. | вере́ти | вере́т |
Д. | вере́ті | вере́там |
З. | вере́ту | вере́ти |
Ор. | вере́тою | вере́тами |
М. | вере́ті | вере́тах |
Кл. | вере́то* | вере́ти* |
ве-ре́-та
Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -верет-; закінчення: -а.
Вимова[ред.]
- МФА: []
прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- те ж саме, що рядно ◆ А ліжко те — від лави до запічка дощок зо п'ять, соломи околіт, верета груба. ◆ Від чистої білої верети йшов той особливий конопляний запах, що миттю переніс Данила в давні юнацькі роки. Чендей, «Поєдинок, 1962, 246»
- одяг з грубої тканини, з ряднини. ◆ Убрання панське жінка поспішає зміняти на верету рабську. Леся Українка
- оберемок, купа чого-небудь, що вміщується в одному рядні. ◆ Малим ще, пам'ятаю, всі межі я знав.. Межі й на ступінь широкі були, 3 одної нажнеш дві верети трави.
- діал. різнокольоровий килим з грубої вовни. ◆ Тепер на Гуцульщині виготовляються такі домоткані килимарські вироби: «ліжники», «коверці», «верета» і «бесаги». ◆ Якби Василькові батьки були більш маєтні, то годилося б.. понад ліжницею красуватися добротним веретам, рушникам, кожушкам.
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
- зменш.-пестливі форми:
- іменники: верета, верет, веретина, веренище, вереня, веретище, верето, веретянка, верентюх, веренчук, веринянка
- прикметники:
- дієслова:
- прислівники:
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
Список перекладів | |
Джерела[ред.]
- Словник УЛІФ: верета
- Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1982. Т. 1: А — Г / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1982. — 632 с.
- Словник УЛІФ: верета