відмінювати

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	відмі́нюю	відмі́нював	відмі́нюватиму	—
Ти	відмі́нюєш	відмі́нював відмі́нювала	відмі́нюватимеш	відмі́нюй
Він Вона Воно	відмі́нює	відмі́нював відмі́нювала відмі́нювало	відмі́нюватиме	—
Ми	відмі́нюєм(о)	відмі́нювали	відмі́нюватимем(о)	відмі́нюймо
Ви	відмі́нюєте	відмі́нювали		відмі́нюйте
Вони	відмі́нюють	відмі́нювали	відмі́нюватимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.
Дієприсл. мин. ч.	відмі́нювавши
Пас. дієприкм. теп. ч.	відмі́нюваний
Безособова форма	відмі́нювано

від-мі́-ню-ва-ти

Дієслово, недоконаного виду, перехідне, дієвідміна 2a.

Корінь: -відмін-; суфікс: -юва; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: [ʋʲiˈdʲmʲinʲʊu̯ɐte]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. робити іншим. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
2. лінгв. змінювати закінчення відмінюваного іменника чи займенника за відмінками або дієслова за особами та часами. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: відміна, відмінник, відмінюваність, відмінювання прикметники: відмінковий, відмінний дієслова: відмінити, відміняти

Етимологія

Від ??

Переклад

змінювати

Список перекладів
Англійськаen: change (en), alter (en) Російськаru: изменять (ru), менять (ru)

змінювати закінчення

Список перекладів
Англійськаen: conjugate (en), decline (en), induce (en) Російськаru: склонять (ru) (іменник, займенник та ін.) ; спрягать (ru) (дієслово)

Джерела

• Словник УЛІФ: відмінювати
• Словник УЛІФ: відмінювати