Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	відмі́нюю	відмі́нював	відмі́нюватиму	—
Ти	відмі́нюєш	відмі́нював відмі́нювала	відмі́нюватимеш	відмі́нюй
Він Вона Воно	відмі́нює	відмі́нював відмі́нювала відмі́нювало	відмі́нюватиме	—
Ми	відмі́нюєм(о)	відмі́нювали	відмі́нюватимем(о)	відмі́нюймо
Ви	відмі́нюєте	відмі́нювали		відмі́нюйте
Вони	відмі́нюють	відмі́нювали	відмі́нюватимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	—
Дієприкм. мин. ч.	—
Дієприсл. теп. ч.	відмі́нюючи
Дієприсл. мин. ч.	відмі́нювавши
Безособова форма	відмі́нювано

відмінювати (не зазначено розбиття на склади)

Корінь: -відмін-; суфікс: -юва; дієслівне закінчення: -ти.

робити іншим. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
лінгв. змінювати закінчення відмінюваного іменника чи займенника за відмінками або дієслова за особами та часами. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість
іменники: відміна, відмінник, відмінюваність, відмінювання прикметники: відмінковий, відмінний дієслова: відмінити, відміняти

Від ??

Список перекладів
Англійська_en: change ^(en), alter ^(en) Російська_ru: изменять ^(ru), менять ^(ru)

Список перекладів
Англійська_en: conjugate ^(en), decline ^(en), induce ^(en) Російська_ru: склонять ^(ru) (іменник, займенник та ін.) ; спрягать ^(ru) (дієслово)