земля

Див. також Земля.

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	земля́	зе́млі
Р.	землі́	земе́ль
Д.	землі́	зе́млям
З.	зе́млю	зе́млі
Ор.	земле́ю	зе́млями
М.	землі́	зе́млях
Кл.	зе́мле	зе́млі*

зем-ля́

Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 2e за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -земл-; закінчення: -я.

Вимова

• МФА : [zemˈlʲɑ] (одн.), [ˈzɛmlʲi] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. тільки одн. верхній шар земної кори; земляна поверхня, площина, по якій ходять. ◆ Дерева посхилялись під вагою плодів, і плоди падали на землю й лежали на ній. Олександр Петрович Довженко
2. тільки одн. речовина темно-бурого кольору, що входить до складу земної кори. ◆ Той хліб, що їли люди, був випечений з усякої всячини: там була й полова з остюками, і земля з куколем та горошком. Панас Мирний
3. тільки одн. суша (на відміну від водяного простору). ◆ Якийсь час пливли вони в тумані, поміж берегами, одірвані од землі й безпомічні. М. М. Коцюбинський
4. країна, край, держава. ◆ Мій рідний край, моя земля велика-превелика! Є в ній степи, ліси, поля, моря, і гори, й ріки. Наталя Забіла

Синоніми

1. ?
2. ґрунт
3. суша, материк
4. край, країна, держава

Антоніми

1. небо
2. -
3. море

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

• земля горить під ногами
• не чути землю під ногами
• змітати з лиця землі
• зрівняти із землею
• за тридев'ять земель
• немов виринути з-під землі
• топтати землю
• земля обітована
• землі не доторкатися
• відриватися від землі
• врости в землю
• лишитися між небом і землею

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: землеробство, землекоп, землетрус прикметники: земний, земляний

Етимологія

Від Шаблон:етимологія:земля

Переклад

земляна поверхня

Індонезійськаid: tanah (id) Іспанськаes: tierra Італійськаit: terra (it) Англійськаen: earth, ground Болгарськаbg: земя (bg) Грецькаel: γη (el) Данськаda: jord (da) Естонськаet: maa (et) Киргизькаky: жер (ky) Китайськаzh: 地面  Латинськаla: terra Латиськаlv: zeme (lv) Литовськаlt: žẽmė (lt) Нідерландськаnl: aarde (nl) Німецькаde: Erde (de) жін., Grund (de) жін. Польськаpl: ziemia (pl) Португальськаpt: terra (pt) Російськаru: земля (ru) Румунськаro: pământ Турецькаtr: yer (tr) Угорськаhu: föld (hu) Французькаfr: terre (fr) Фінськаfi: maa (fi) Хорватськаhr: zemlja (hr) Чеськаcs: země (cs) Шведськаsv: jord (sv) Японськаja: 地 (ち, chi)

ґрунт
Іспанськаes: suelo (es) Англійськаen: soil, ground

суша
Англійськаen: earth, land

країна
Англійськаen: land, country

Джерела

• Словник УЛІФ: земля
• Словник УЛІФ: земля
• Словник української мови : в 11 т. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К. : Наук. думка, 1970—1980.

Російська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	одн.	мн.
Н.	земля́	зе́мли
Р.	земли́	земе́ль
Д.	земле́	зе́млям
З.	зе́млю	зе́мли
О.	землёй землёю	зе́млями
П.	земле́	зе́млях

зем-ля́

Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 2*d' за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -земл-; закінчення: -я.

Вимова

• МФА: [zʲɪm'lʲa]
•  прослухати вимову^{?, файл}

Семантичні властивості

Значення

1. земля (аналог укр. слову). ◆ немає прикладів застосування.

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: земляк, землянка, земледелие, землетрясение, подземелье прикметники: земной, земляной, подземный

Етимологія

Від psl. *zemja