криничовина

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	крини́човина	крини́човини
Р.	крини́човини	крини́човин
Д.	крини́човині	крини́човинам
З.	крини́човину	крини́човини
Ор.	крини́човиною	крини́човинами
М.	крини́човині	крини́човинах
Кл.	крини́човино*	крини́човини*

кри-ни́-чо-ви-на

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -кринич-; суфікси: -ов-ин; закінчення: -а.

Вимова

• МФА : [kreˈnɪt͡ʃɔu̯enɐ] (одн.), [kreˈnɪt͡ʃɔu̯ene] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. рідко. джерело, сукупність джерел. ◆ Тут липина і горобина, і дуб кучерявий поспліталися вітами… над холодною криничовиною. Марко Вовчок

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
зменш.-пестливі форми: криничка, криниченька прізвища: Криницький топоніми: Криничувате, Криниця ін. іменники: керниця, кирниця, кирничина, креничини, криничина, криничисько, криничище, кринички, криниця прикметники: криничаний, криничастий

Етимологія

Від псл. *krьnica/krinica "джерело; (виритий) колодязь", похідне від krьnъ "викопаний" ( < іє. *kr-/ker- "різати"); той самий корінь виступає в псл. krъtъ, укр. кріт; менш обґрунтоване пов'язання з *krinica "миска, видовбана посудина". рос. криница "криниця", біл. крыніца, пол. krynica "джерело, криниця; цистерна; початок". Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1983.— ISBN 5-12-001263-7.Т. 3: Кора — М / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1989. — 552 с. ISBN 5-12-001263-9

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: криничовина
• Новий тлумачний словник української мови 200 000 слів. Укладачі В.Яременко, О. Сліпушко. Видання друге, виправлене. 2008 рік.