кирничина

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відмінок однина множина
Н. кирничи́на кирничи́ни
Р. кирничи́ни кирничи́н
Д. кирничи́ні кирничи́нам
З. кирничи́ну кирничи́ни
Ор. кирничи́ною кирничи́нами
М. кирничи́ні кирничи́нах
Кл. кирничи́но* кирничи́ни*

кир-ни́-чи-на

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -кирнич-; суфікс: -ин; закінчення: .

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. холодна джерельна вода. ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]


Етимологія[ред.]

Від псл. *krьnica/krinica "джерело; (виритий) колодязь", похідне від krьnъ "викопаний" ( < іє. *kr-/ker- "різати"); той самий корінь виступає в псл. krъtъ, укр. кріт; менш обґрунтоване пов'язання з *krinica "миска, видовбана посудина". рос. криница "криниця", біл. крыніца, пол. krynica "джерело, криниця; цистерна; початок". Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1983.— ISBN 5-12-001263-7.Т. 3: Кора — М / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1989. — 552 с. ISBN 5-12-001263-9


Переклад[ред.]

Література[ред.]

  • Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1983.— ISBN 5-12-001263-7.Т. 3: Кора — М / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1989. — 552 с. ISBN 5-12-001263-9