маковіти

Матеріал з Вікісловника

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я макові́ю макові́в
макові́ла
макові́тиму  —
Ти макові́єш макові́в
макові́ла
макові́тимеш макові́й
Він
Вона
Воно
макові́є макові́в
макові́ла
макові́ло
макові́тимуть  —
Ми макові́єм(о) макові́ли макові́тимем(о) макові́ймо
Ви макові́єте макові́ли макові́тимете макові́йте
Вони макові́ють маков́іли макові́тимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. маков́іючи
Дієприсл. мин. ч. маков́івши
Безособова форма

ма-ко-ві́-ти

Дієслово, недоконаний вид, неперехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 12a.

Корінь: -мак-; суфікси: -ов; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Маковіти
Маковіти
Маковіти

Значення[ред.]

  1. рідк. те ж саме, що червоніти. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ З-під квітчастих хусток маковіють обличчя на сонячному морозі. А. В. Головко
Синоніми
  1. ?
Антоніми
  1. ?
Гіпероніми
  1. ?
Гіпоніми
  1. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість


Етимологія[ред.]

стсл. макъ; -псл. makъ; -споріднене з лит. aguonà "мак", [maguonà, magona, magūnas] (припускається, однак, що це запозичення з германських мов), лат. magone, magona, прус. moke (не виключається запозичення з слов'янських мов), давньоверхньонімецька mâgo, maho, середньоверхньонімецька mahen, mān, нововерхньонімецька Mohn "тс.", можливо, також д.-ірл. meccun "морква, пастернак", ірл. meacan "тс.", гр. μήκων (дор. ηάκων) "мак"; і.-є. *mak- "шкіра, плівка, шкіряний гаманець"; припускається також доіндоєвропейське середземноморське походження; припущення про запозичення у слов'янські мови з грецької (Фасмер ГСЭ ІІІ 119-120) заперечується. Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1983.— ISBN 5-12-001263-7. Т. 3: Кора — М / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1989. — 552 с. ISBN 5-12-001263-9


Переклад[ред.]

Список перекладів

Література[ред.]

  • Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1983.— ISBN 5-12-001263-7.Т. 3: Кора — М / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1989. — 552 с. ISBN 5-12-001263-9

Джерела[ред.]