маковіти

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	макові́ю	макові́в макові́ла	макові́тиму	—
Ти	макові́єш	макові́в макові́ла	макові́тимеш	макові́й
Він Вона Воно	макові́є	макові́в макові́ла макові́ло	макові́тимуть	—
Ми	макові́єм(о)	макові́ли	макові́тимем(о)	макові́ймо
Ви	макові́єте	макові́ли		макові́йте
Вони	макові́ють	маков́іли	макові́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	маков́іючи
Дієприсл. мин. ч.	маков́івши
Безособова форма	—

ма-ко-ві́-ти

Дієслово, недоконаний вид, неперехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 12a.

Корінь: -мак-; суфікси: -ов-і; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• • МФА: [mɐkɔˈu̯ʲite]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Маковіти

Маковіти

Маковіти

Значення

1. рідк. те ж саме, що червоніти. ◆ З-під квітчастих хусток маковіють обличчя на сонячному морозі. А. В. Головко

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

зменш.-пестливі форми: мачок власні назви: Маковея прізвища: Мак, Макогон, Маковей, Маковій, Макух топоніми: Макови́ще ін. іменники: мак, маківник, макітра, маковець, маковик, маковина, маковинець, маковинє, маковиння, маковиця, маковичок, маковище, маковій, маковійка, маковійчик, маковниця, макогін, макорженик, макортет, макортетик, макортеть, макортик, макортит, макотер, макотерть, макотиря, макотра, макотрус, макотря, макурка, мача, мачанник, мачки, мачник прикметники: маків, маковий, макоцвітний, мачкатий дієслова: мачкувати, замаківчити, макогонити

Етимологія

ст.-слов. макъ; - psl. makъ; споріднене з лит. aguonà "мак", [maguonà, magona, magūnas] (припускається, однак, що це запозичення з германських мов), лат. magone, magona, прус. moke (не виключається запозичення з слов'янських мов), д.-в.-нім. mâgo, maho, сер.-в.-нім. mahen, mān, нововерхньонімецька Mohn "тс.", можливо, також д.-ірл. meccun "морква, пастернак", ірл. meacan "тс.", гр. μήκων (дор. ηάκων) "мак"; праіндоєвр. *mak- "шкіра, плівка, шкіряний гаманець"; припускається також доіндоєвропейське середземноморське походження; припущення про запозичення у слов'янські мови з грецької (Фасмер ГСЭ ІІІ 119-120) заперечується. Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1983.— ISBN 5-12-001263-7. Т. 3: Кора — М / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1989. — 552 с. ISBN 5-12-001263-9

Переклад

Список перекладів

Література

• Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1983.— ISBN 5-12-001263-7.Т. 3: Кора — М / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1989. — 552 с. ISBN 5-12-001263-9

Джерела

• Словник УЛІФ: маковіти