отець

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	оте́ць	отці́
Р.	отця́	отці́в
Д.	отце́ві отцю́	отця́м
З.	отця́	отці́в
Ор.	отце́м	отця́ми
М.	отце́ві отцю́	отця́х
Кл.	отцю́	отці́

от-е́ць

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 2*b за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -отець-.

Вимова

• МФА: [ɔˈtɛt͡sʲ]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: [оте́ц`]

Семантичні властивості

Значення

1. діал. те ж саме, що батько. ◆ Голобля… завдавав болю Чумакові — що хочеш з цього Голоблі, коли він задля слівця не пожаліє й рідного отця? Ю. О. Збанацький, «Переджнив'я», 1960 р.
2. церк. звертання до священника. ◆ Як Сомко собі чоловік прямота, то й не в догад йому, що святий отець думав, мабуть, заробити собі яку сотнягу чи дві червоних на рясу П. О. Куліш ◆ [Єпископ:] Хрещеним батьком будеш ти. [Теофіл:] Так, отче Леся Українка
3. основоположник. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

• святий отець
• отець небесний

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: вітець, панотець прикметники: вітчий

Етимологія

Від psl. otьcь «батенько» ‹ *otьkъ, похідне від *otъ «батько» (Пор. otьnь «батьківський»); споріднене з гр. ἄττα «батько», лат. atta, хет. attaš, готська atta, д.-в.-нім. atto, сер.-в.-нім. н.-нім. д.-ісл. ätte, алб. ā˘t «тс.», санскр. atta «мати, старша сестра». Далі від праіндоєвр. *atta ‹ *ā˘t, можливо, звуконаслідувальне (у дитячій мові). Від якого також виникли рос. оте́ц, [отек, а́тька], білор. айце́ц, чеськ. словац. otec, в.-луж. wótc, wóćec, н.-луж. wość, болг. оте́ц, мак. отец, сербохорв. о̀тац, словен. ôčе, ст.-слов. отьць, д.-рус. отьць, пол. ojciec.

Переклад

батько
Англійськаen: father Німецькаde: Vater Польськаpl: ojciec Російськаru: отец

звертання до священника

основоположник

Джерела

• Словник УЛІФ: отець
• http://sum.in.ua/s/otecj
• Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України