Перейти до вмісту

отець

Матеріал з Вікісловника

Українська
[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відмінок однина множина
Н. оте́ць отці́
Р. отця́ отці́в
Д. отце́ві
отцю́
отця́м
З. отця́ отці́в
Ор. отце́м отця́ми
М. отце́ві
отцю́
отця́х
Кл. отцю́ отці́

от-е́ць

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 2*b за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -отець-.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. діал. те ж саме, що батько. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Голобля… завдавав болю Чумакові — що хочеш з цього Голоблі, коли він задля слівця не пожаліє й рідного отця? Ю. О. Збанацький, «Переджнив'я», 1960 р.
  2. церк. звертання до священника. [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ Як Сомко собі чоловік прямота, то й не в догад йому, що святий отець думав, мабуть, заробити собі яку сотнягу чи дві червоних на рясу П. О. Куліш
  3. основоположник. [≈ 3][≠ 3][▲ 3][▼ 3] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

Антоніми

  1. за статтю: мати; за родовим відношенням: дочка, син
  2. ?
  3. ?

Гіпероніми

Гіпоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від псл. otьcь «батенько» ‹ *otьkъ, похідне від *otъ «батько» (пор. псл. otьnь «батьківський»); споріднене з гр. ἄττα «батько», лат. atta, хет. attaš, гот. atta, двн. atto, свн. нвн. дісл. ätte, алб. ā˘t «тс.», дінд. atta «мати, старша сестра». Далі від іє. *atta ‹ *ā˘t, можливо, звуконаслідувальне (у дитячій мові). Від якого також виникли р. оте́ц, [отек, а́тька], бр. айце́ц,ч. слц. otec, вл. wótc, wóćec, нл. wość, болг. оте́ц, м. отец, схв. о̀тац, слн. ôčе, стсл. отьць, др. отьць, п. ojciec.

Переклад[ред.]

батько
звертання до священника
основоположник

Джерела[ред.]

  • http://sum.in.ua/s/otecj
  • Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України