рефлекс

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	рефле́кс	рефле́кси
Р.	рефле́ксу	рефле́ксів
Д.	рефле́ксові рефле́ксу	рефле́ксам
З.	рефле́кс	рефле́кси
Ор.	рефле́ксом	рефле́ксами
М.	на/у рефле́ксі	на/у рефле́ксах
Кл.	рефле́ксу*	рефле́кси*

реф-ле́кс

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -рефлекс-.

Вимова

• МФА : [reˈflɛks] (одн.), [reˈflɛkse] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. фізіол. реакція живого організму людини чи тварини на зовнішнє подразнення, яка відбувається за участю центральної нервової системи. ◆ Кожна реакція організму тварини відбувається за принципом рефлексу, тобто є відповіддю на зовнішні впливи. Борис Теплов, «Психологія. Підручник для середньої школи», 1956 р. ◆ Вперше ідея рефлексу до вивчення психічної діяльності була застосована І. М. Сєченовим. «Наука і життя, 2», 1960 р. ◆ Змучений вкрай // Смаковими рефлексами, // Кинув [виделку] на стіл: // — Щоб ти [повар] сказився // З своїми біфштексами! // Цупиш, гризеш, як постіл! Степан Олійник, «Вибране», 1959 р. // Несвідома мимовільна реакція, викликана зовнішнім подразником. ◆ І знову (це вже було рефлексом) вона посміхнулася, але в той же час погасила усмішку, поправила волосся, що впало на обличчя. Г. М. Тютюнник, «Вир», 1964 р.
2. мист. зміна забарвлення предмета, яка виникає, коли світло, відбившись від навколишніх об'єктів, падає на цей предмет. ◆ Мряка поволі підносилася, а, пронизана червоним блиском, зависала над могилами рожевим рефлексом, як мрії, надії й бажання молодості. Наталія Кобринська, «Вибрані оповідання», 1954 р. ◆ Жовтаво-червоні відтінки на верхів'ї дерев, що були ніби рефлексами сонця над заходом, свідчили про прив'ядання в природі. Ірина Вільде, «Сестри Річинські», 1958 р.
3. наслідок, результат чого-небудь; вторинне явище, викликане іншим явищем. ◆ Такий був перший організаційний рефлекс нашого міста на визволення. Степан Тудор, «Вибране», 1949 р. ◆ Встановленим фактом є зв'язок уражень глоткових мигдаликів з ураженням серця, так званий тонзило-кардіальний рефлекс. «Знання та праця, 12», 1966 р. // Вплив чого-небудь на щось. ◆ Ми мусимо бачити у «Народних оповіданнях» [М. Вовчка] більш мимовільний рефлекс російської літератури школи Тургенєва. Михайло Драгоманов, «I», 1970 р.

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

• безумовний рефлекс
• ланцюговий рефлекс
• умовний рефлекс

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
прикметники: рефлексивний дієслова: відрефлексувати, рефлексувати прислівники: рефлексивно

Етимологія

Запозичення із західноєвропейських мов; нім. Reflex, франц. réflexe, англ. reflex походять від лат. reflexus «згин; зворотний рух», пов'язаного з дієсловом reflecto «загинаю, повертаю назад», яке складається з префікса rе- і дієслова flecto «гну, відхиляю; змінюю напрям». — СІС² 729; Фасмер III 476; ССРЛЯ 12, 1261; Kopaliński 824—825; Holub—Lyer 413; РЧДБЕ 630; Dauzat 618; Klein 1318; Walde—Hofm. I 514—515. — Див. ще ре-, флексія.

Переклад

Список перекладів
Англійськаen: reflex (en) Білоруськаbe: рэфлекс (be) Німецькаde: Reflex (de) Російськаru: рефлекс (ru) чол. Французькаfr: réflexe (fr)

Список перекладів

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: рефлекс
• Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 518.

Російська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	одн.	мн.
Н.	рефле́кс	рефле́ксы
Р.	рефле́кса	рефле́ксов
Д.	рефле́ксу	рефле́ксам
З.	рефле́кс	рефле́ксы
О.	рефле́ксом	рефле́ксами
П.	рефле́ксе	рефле́ксах

реф-ле́кс

Іменник, неістота, чоловічий рід (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -рефлекс-.

Вимова

вітчизняна транскрипція:

Семантичні властивості

Значення

1. рефлекс (аналог укр. слову). ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??