лом

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	ло́м	ло́ми
Р.	ло́му	ло́мів
Д.	ло́му ло́мові	ло́мам
З.	ло́м	ло́ми
Ор.	ло́мом	ло́мами
М.	ло́мі ло́мові ло́му	ло́мах
Кл.	ло́ме	ло́ми*

ло́м

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -лом-.

Вимова

• МФА : [ˈlˈɔm] (одн.), [ˈlɔme] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

[1]

[2]

[3]

Значення

1. товстий загострений з одного кінця металевий стрижень, яким ламають, розбивають що-небудь тверде. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
2. поламані або придатні лише для переробки предмети (металеві); ламань, брухт. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
3. сухе гілля, сучки дерев, що попадали на землю; сушняк, хмиз. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: лома́дже, лома́ка, ло́мка, ломота́ прикметники: ломови́й дієслова: ломиґа́ти, ломи́ти

Етимологія

Від лама́ти, ломи́ти, ломиґа́ти «бити ломакою», ломи́ти, ломота́ти «ламати, сіпати» (про біль у суглобах), ломоті́ти «тс.», лама́к «різновид плуга» (заст.) О, лама́ка «бительня» Л, До, лама́льниця «тс.» Л, ламане́ць «шматок (хліба)», ламани́на «ревматизм, ломота», ламани́ця «терниця», ла́манка «тс.; складна рушниця О», ламанці́ «шулики (ламані коржі з маком)», ла́мань «поламані предмети; сухі гілляки й дерева, що впали на землю», ла́мар «хмиз» Ж, лама́чка «терниця» О, ла́мня «бительня» Л, ламу́ха «тс.» Л, Ник, лім «уламки; сушняк», лом «тс.; поламані предмети; загострений металевий стрижень», лома́ґа «ломака» О, лома́дже «сушняк, хмиз» ж, лома́ка, ло́манець «ламаний корж (до маку)» Ж, лома́ччя, ломе́ць «ломота», ломи́га «ломака», ломі́га «тс.», ла́між «сушняк, відпалі гілки» Ж, ло́міт «гуркіт; ламання», ло́мка, ло́мки «місце, де б'ють лід» (льодові), ломови́к «візник, що перевозить важкі вантажі; кінь для важких вантажів», ломо́та СУМ, Г, ломуля́ «хмиз; лома́ччя» ВеУг, лому́ха «бительня» Л, Ник, ла́маний, ламки́й, ламу́чий «ламкий», лімки́й «тс.» Ж, ломаґува́тий «неотесаний; грубий» Ж, ломакува́тий «тс.» Ж, ломки́й, ломова́тий «ламкий, крихкий» Ж, ломови́тий «тс.», ломови́й, ломо́тний, ви́лім Ж, ви́лом, відла́мок, відло́мок, злам, злама́ч (присяги) Ж, зла́мок «уламок», злім Ж, злом, зло́мок «уламок», зло́мщик, зла́мний, залі́м Ж, зала́м, зало́ма «обвалений берег» Ж, зало́ми́стий «звивистий; стрімкий ВеУг», напроло́м, надла́м, надло́м, недола́мок Ж, дола́мок Г, Ж, незла́мний, незло́мний, о́бла́мок СУМ, Ж, облі́мок «нижня частина рога від його основи» (у гребінників), обла́м, обло́мок «обвал (гори)» (гори) Ж, перела́м, перело́м, перело́ма «змова (проти кого)» (на кого) Нед, пола́мка, поло́м, поломи́ло «незграбна людина, яка все ламає» Нед, поло́мка, поло́мок «уламок» Нед, приломи́тися «пристосуватися, приловчитися», прило́мок «вощина, приліплена у вулику, призначеному для поселення роя», про́лам, проло́м, проло́ми́на СУМ, Нед, ро́злам, розла́мувач, ро́злім Нед, розло́м, ула́мок, уло́мність «крихкість, ламкість» Нед, уло́мок «уламок», уло́мний «крихкий, ламкий; кволий» Нед;— рос. лома́ть, ломи́ть, білор. лама́ць, ломи́ць, д.-рус. ламати, ломити, пол. łamać, łomić, чеськ. lámat, lomit, словац. lámať, lomiť, в.-луж. łemać, lemić, н.-луж. łamaś, fomiś, полаб. lümět, болг. ломя́, мак. ломи, сербохорв. ло̀мити, словен. lomíti, ст.-слов. ломити;— psl. lomiti, ітератив lamati; — споріднене з lãmyti «ламати, лит. lamìnti «м'яти, гнути, ламати», limti «надломлюватися, ламатися», luomas «частина; смуга, ділянка землі», лат. limt «згинатися піл важкою ношею», лат. luôms «раз; улов; пласт, ряд», прус. limtwei «ламати», д.-в.-нім. lam «кульгавий» (н.-нім. lahm), luōmi «слабий, безсилий», сер.-в.-нім. lemen «робити кульгавим», д.-ісл. lami «кульгавий, покалічений», можливо, також алб. lemë «тік; олійниця» (lamë); праіндоєвр. *lem-/lom- «ламати; поламаний; м'який»; далі зіставляється з лит. lomà «балка», лат. lāma «улоговина», болг. лам «яма, рів» ЭССЯ 14 , 25—26; Buga RR 1 450—451; Trautmann 162; Mühl.—Endz. II 438; Skok II 316).— Фасмер II 454; Sławski IV 449—451; Brückner 311—312; Machek ESJČ 339; Holub—Kop. 210; Schuster-Šewc 813—814; БЕР III 298; Младенов 278; Bezlaj ESSJ II 149; Bern. I 688; Stang 33; Btlga RR I 331; Muhl.—Endz. II 470—471; Pokorny 674.

Переклад

товстий загострений з одного кінця металевий стрижень, яким ламають, розбивають що-небудь тверде
Іспанськаes: barretín (es) Італійськаit: piede di porco (it) Англійськаen: rowbar (en) Норвезькаno: brekkjern (no) сер. Німецькаde: Brechstange (de) жін., -en, en Турецькаtr: kaldıraç (tr) Шведськаsv: bräckjärn (sv) сер., kofot (sv), spett (sv) сер., järnspett (sv) сер.

поламані або придатні лише для переробки предмети (металеві); ламань, брухт
Англійськаen: scrap (en) Французькаfr: débris (fr), fragments (fr) Шведськаsv: skrot (sv)

сухе гілля, сучки дерев, що попадали на землю; сушняк, хмиз

Джерела

• Словник УЛІФ: лом
• Словник УЛІФ: лом

Білоруська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	одн.	мн.
Н.	ло́м	ло́мы
Р.	ло́ма	ло́маў
Д.	ло́му	ло́мам
З.	ло́м	ло́мы
О.	ло́мам	ло́мамі
М.	ло́ме
Пр.	{{{prp-sg}}}	-

ло́м

іменник, чоловічий рід, 2-ге відмінювання (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -лом-.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}

Семантичні властивості

Значення

1. лом (аналог укр. слову) ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
2. лом (аналог укр. слову) ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
3. (род. лому) лом (аналог укр. слову) ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Російська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	одн.	мн.
Н.	ло́м	ло́мы
Р.	ло́ма	ло́мов
Д.	ло́му	ло́мам
З.	ло́м	ло́мы
О.	ло́мом	ло́мами
П.	ло́ме	ло́мах

ло́м

Іменник, неістота, чоловічий рід (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -лом-.

Вимова

• МФА: []

• прослухати вимову

Семантичні властивості

Значення

1. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??