Богачик

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	Бога́чик	Богачики
Р.	Богачика	Богачиків
Д.	Богачикові Богачику	Богачикам
З.	Богачика	Богачиків
Ор.	Богачиком	Богачиками
М.	Бога́чикові, Бога́чику	Бога́чиках
Кл.	Богачику	Бога́чики

Бо-га́-чик

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -Богач-; суфікс: -ик.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. українське прізвище. ◆ немає прикладів застосування.

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від бага́тий, бога́тий, бога́чий «багацький» Ж, багаті́й, бага́ч, бога́ч Ж, багатиня́ «багач», богати́ня «тс.» Ж, багати́р, богати́р «багач» Ж, багатирня́, багати́рство, бага́тство, богати́рство Ж, бога́тство Ж), бага́тько Я, багачня́, бага́тьмо «велика кількість, купа, безліч» Ж, бага́то, бага́цько, бога́то Ж), багати́тися, багаті́ти, бага́тишти, бага́тшити «збагачувати», збага́чувати, збага́чувач, бага́чувальний, убога́чення «збагачення»; — рос. бога́тый, білор. бага́ты, д.-рус. богатыи, пол. н.-луж. bogaty, чеськ. словац. bohatý, в.-луж. bohaty, болг. бога́т, мак. богат, сербохорв. бо̀гат, бо̀гати, словен. bogàt, ст.-слов. богатъ; — psl. bogatъ «той, хто має великий наділ», похідне від *bogъ «доля, майно, багатство»; — санскр. bhágaḥ «маєток, щастя», пов’язане з bhájati «надавати, давати, наділяти», авар. baga-, baγa- «бог, господь», тох. А рāк, тох. В pāke «частина, доля», алб. bagëti «скотина, велика рогата худоба, тяглова худоба»; в українській мові ба- замість бо- виникло як результат асиміляції до а в наступному складі (Пор. кажа́н, кала́ч, кача́н, халя́ва та ін.); лит. bagótas, лат. bagâts «багатий» є запозиченнями з слов’янських мов; думка (Trautmann 23) про давню спорідненість цих слів із слов’янськими неприйнятна.— Коломієць УМЛШ 1967/6, 11—12; Шанский ЭСРЯ I 2, 148—149; Фасмер—Трубачев I 182; Machek ESJČ 59; ЭССЯ 2, 158; Sł. prasł. І 295—296; Bern. І 67; Mühl .— Endz. I 249; Fraenkel 29.— Пор. бог, збі́жжя, не́біж, небі́жчик, небора́к, убо́гий.

Переклад

Список перекладів
Англійськаen: Bohachyk (en) Російськаru: Богачик (ru) чол.

Російська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	одн.	мн.
Н.	Бога́чик	Бога́чики
Р.	Бога́чика	Бога́чиков
Д.	Бога́чику	Бога́чикам
З.	Бога́чика	Бога́чиков
О.	Бога́чиком	Бога́чиками
П.	Бога́чике	Бога́чиках

Іменник, істота, чоловічий рід (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -Богач-; суфікс: -ик.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}

Семантичні властивості

Значення

1. Богачик (аналог укр. слову). ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від бага́тий, бога́тий, бога́чий «багацький» Ж, багаті́й, бага́ч, бога́ч Ж, багатиня́ «багач», богати́ня «тс.» Ж, багати́р, богати́р «багач» Ж, багатирня́, багати́рство, бага́тство, богати́рство Ж, бога́тство Ж), бага́тько Я, багачня́, бага́тьмо «велика кількість, купа, безліч» Ж, бага́то, бага́цько, бога́то Ж), багати́тися, багаті́ти, бага́тишти, бага́тшити «збагачувати», збага́чувати, збага́чувач, бага́чувальний, убога́чення «збагачення»; — рос. бога́тый, білор. бага́ты, д.-рус. богатыи, пол. н.-луж. bogaty, чеськ. словац. bohatý, в.-луж. bohaty, болг. бога́т, мак. богат, сербохорв. бо̀гат, бо̀гати, словен. bogàt, ст.-слов. богатъ; — psl. bogatъ «той, хто має великий наділ», похідне від *bogъ «доля, майно, багатство»; — санскр. bhágaḥ «маєток, щастя», пов’язане з bhájati «надавати, давати, наділяти», авар. baga-, baγa- «бог, господь», тох. А рāк, тох. В pāke «частина, доля», алб. bagëti «скотина, велика рогата худоба, тяглова худоба»; в українській мові ба- замість бо- виникло як результат асиміляції до а в наступному складі (Пор. кажа́н, кала́ч, кача́н, халя́ва та ін.); лит. bagótas, лат. bagâts «багатий» є запозиченнями з слов’янських мов; думка (Trautmann 23) про давню спорідненість цих слів із слов’янськими неприйнятна.— Коломієць УМЛШ 1967/6, 11—12; Шанский ЭСРЯ I 2, 148—149; Фасмер—Трубачев I 182; Machek ESJČ 59; ЭССЯ 2, 158; Sł. prasł. І 295—296; Bern. І 67; Mühl .— Endz. I 249; Fraenkel 29.— Пор. бог, збі́жжя, не́біж, небі́жчик, небора́к, убо́гий.