анат.рухливийм'язовийорган у ротовій порожнині хребетних тварин і людини, який допомагає захоплювати, пережовувати й ковтати їжу, визначає її смакові якості. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Він узявсь за голову рукою і промочив смажні уста язиком. Панас Мирний, «Лихі люди», 1877 р. ◆ Собакам душно. Лягли на межі, як три копиці вовни, звісили з ротів язики і носять боками з коротким свистом. Михайло Коцюбинський, «Intermezzo», 1908 р. ◆ Варити сталь — делікатна справа, важка й закрутиста, щоб сталь вийшла потрібної марки, на язик її не скуштуєш, пальцем не помацаєш. Юрій Яновський, «Вершники», 1935 р. ◆ Пролизавши язиком замерзлу шибку, Данько бачив уже свою Каховку містом щастя. Олесь Гончар, «Таврія», 1952 р. * образно ◆ Між небом і землею каламуть: то кінські копита розляпують багнюку. І темрява, така темрява, що […] робиться моторошно від слизьких язиків холодної мжі, що лижуть тобі лице і руки. Григорій Тютюнник, «Вир», 1960 р.
страва, приготовлена з цього органа деяких тварин (переважно коров'ячого або свинячого). [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ — А ми так готувались! — зітхала засмучена мама і присувала мені ковбасу або копчений волячий язик. Михайло Коцюбинський, Лист з Капрі, грудень 1911 р.
перен. тей самий орган людини, за допомогою якого вона усно передає свої думки, спілкується; орган мовлення. [≈ 4][≠ 4][▲ 4][▼ 4]◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
заст.мова (у 2 знач.) [≈ 5][≠ 5][▲ 5][▼ 5] ◆ І возвеличимо на диво // І розум наш і наш язик… Тарас Шевченко, «Подражаніє 11 псалму», 15 лютого 1859 р. ◆ Веліла вона готуватись у дорогу […] п'яти тлумачам, які красно вміли говорити язиками грецьким, франкським і латинянським. Семен Скляренко, «Святослав», 1959 р.
прослухати вимову?, файл