язик

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відмінок однина множина
Н. язи́к язики́
Р. язика́ язикі́в
Д. язико́ві
язику́
язика́м
З. язи́к язики́
Ор. язики́м язика́ми
М. язиці́, язику́ язика́х
Кл. язи́ку* язики́*

язи́к

Іменник чоловічого роду, відмінювання 3b.


Корінь: -язик-.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. анат. рухливий м'язовий орган у ротовій порожнині хребетних тварин і людини, який допомагає захоплювати, пережовувати й ковтати їжу, визначає її смакові якості. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Він узявсь за голову рукою і промочив смажні уста язиком. Панас Мирний, «Лихі люди», 1877 р. ◆ Собакам душно. Лягли на межі, як три копиці вовни, звісили з ротів язики і носять боками з коротким свистом. Михайло Коцюбинський, «Intermezzo», 1908 р. ◆ Варити сталь — делікатна справа, важка й закрутиста, щоб сталь вийшла потрібної марки, на язик її не скуштуєш, пальцем не помацаєш. Юрій Яновський, «Вершники», 1935 р. ◆ Пролизавши язиком замерзлу шибку, Данько бачив уже свою Каховку містом щастя. Олесь Гончар, «Таврія», 1952 р. * образно ◆ Між небом і землею каламуть: то кінські копита розляпують багнюку. І темрява, така темрява, що […] робиться моторошно від слизьких язиків холодної мжі, що лижуть тобі лице і руки. Григорій Тютюнник, «Вир», 1960 р.
  2. страва, приготовлена з цього органа деяких тварин (переважно коров'ячого або свинячого). [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ — А ми так готувались! — зітхала засмучена мама і присувала мені ковбасу або копчений волячий язик. Михайло Коцюбинський, Лист з Капрі, грудень 1911 р.
  3. перен. те, що має подовжену, витягнуту форму. [≈ 3][≠ 3][▲ 3][▼ 3] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
  4. перен. тей самий орган людини, за допомогою якого вона усно передає свої думки, спілкується; орган мовлення. [≈ 4][≠ 4][▲ 4][▼ 4] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
  5. заст. мова (у 2 знач.) [≈ 5][≠ 5][▲ 5][▼ 5] ◆ І возвеличимо на диво // І розум наш і наш язик Тарас Шевченко, «Подражаніє 11 псалму», 15 лютого 1859 р. ◆ Веліла вона готуватись у дорогу […] п'яти тлумачам, які красно вміли говорити язиками грецьким, франкським і латинянським. Семен Скляренко, «Святослав», 1959 р.
  6. заст. народ, народність. [≈ 6][≠ 6][▲ 6][▼ 6] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
  7. перен. полонений, від якого можна дістати потрібні відомості. [≈ 7][≠ 7][▲ 7][▼ 7] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
  8. те ж саме, що розвідник. [≈ 8][≠ 8][▲ 8][▼ 8] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
  9. металевий стержень у дзвонах, дзвінках, який, ударяючись об стінку, видобуває звук. [≈ 9][≠ 9][▲ 9][▼ 9] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
  10. уживається як складова частина деяких ботанічних назв. [≈ 10][≠ 10][▲ 10][▼ 10] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?
  4. ?
  5. ?
  6. ?
  7. ?
  8. ?
  9. ?
  10. ?

Антоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?
  4. ?
  5. ?
  6. ?
  7. ?
  8. ?
  9. ?
  10. ?

Гіпероніми

Гіпоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?
  4. ?
  5. ?
  6. ?
  7. ?
  8. ?
  9. ?
  10. ?

Холоніми[ред.]

  1. дзвін

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

орган у ротовій порожнині[ред.]

страва

те, що має подовжену, витягнуту форму

орган мовлення

мова

народ, народність

полонений

розвідник

металевий стержень у дзвонах

Джерела[ред.]