Перейти до вмісту

заєць

Неперевірена версія
Матеріал з Вікісловника

Українська

[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки

[ред.]
відмінок однина множина обм. ч.
Н. за́єць зайці́ за́йці
Р. за́йця зайці́в зайці́в
Д. за́йцю
за́йцеві
зайця́м  —
З. за́йця зайці́в за́йці
Ор. за́йцем зайця́ми  —
М. за́йці
за́йцеві
за́йцю
зайця́х  —
Кл. за́йцю зайці́  —

за́-єць

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (парадигма відмінювання 13 ОФ Й; тип відмінювання 5*a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -за-; суфікс: -єць [Полюга, 2009].

Вимова

[ред.]
    • МФА: одн. [ˈzɑjet͡sʲ
      мн. [zɐi̯ˈt͡sʲi]
  • УФ: [за́йеиц’]

Семантичні властивості

[ред.]
Значення
Заєць [1]
Заєць
  1. невеликий полохливий ссавець родини заячих, з куцим хвостом, довгими задніми ногами і довгими вухами [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Полохливий заєць і пенька боїться. Народне прислів'я [СУМ-20] ◆ На дорогу вибіг охлялий за зиму заєць, стрибнув раз, вдруге, зупинився навпроти Романа, нашорошив вуха, повернув голову вбік, і тільки тоді помітив людину, і аж залопотів у кущах. Михайло Стельмах, «Хліб і сіль», 1954—1958 рр. [СУМ-20]у порівняннях ◆ Василь[…] мерщій, як заєць той, вискочив з-за бур'яну і побіг до хати. Панас Мирний, «Панич», 1870-ті рр. [СУМ-20] ◆ Андрієві треба щось одповісти, та язик, полохливий, як заєць, тіка кудись в горло. М. М. Коцюбинський, «Fata morgana», 1901—1910 рр. [СУМ-20]
  2. розм. заяче хутро [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ Нам зимно, […] ми все-таки попідносили коміри з кроликів та зайців. Б. С. Лепкий, «Казка мого життя», 1936 р. [СУМ-20]
  3. розм. заяче м'ясо [≈ 3][≠ 3][▲ 3][▼ 3] ◆  — Коли заєць смачніший? — Тоді, — відповість мисливець, — коли добре за ним полюю. Григорій Сковорода, «Бджола та шершень» (1774) / переклад Г. М. Хоткевича, 1920 [СУМ-20]
  4. розм. безквитковий пасажир або глядач у театрі, кінотеатрі і т. ін. [≈ 4][≠ 4][▲ 4][▼ 4] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
  5. розм. про людину, яка користується чим-небудь, не маючи на це законних прав [≈ 5][≠ 5][▲ 5][▼ 5] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
  6. розм., у знач. присл. не маючи квитка [≈ 6][≠ 6][▲ 6][▼ 6] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
  7. розм., рідк. те ж саме, що зайчик (у 2 знач.) [≈ 7][≠ 7][▲ 7][▼ 7] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
  1. ?
  2. ?
  3. ?
  4. ?
  5. ?
  6. ?
  7. ?
Антоніми
  1. ?
  2. ?
  3. ?
  4. ?
  5. ?
  6. ?
  7. ?
Гіпероніми
  1. ?
  2. ?
  3. ?
  4. ?
  5. ?
  6. ?
  7. ?
Гіпоніми
  1. ?
  2. ?
  3. ?
  4. ?
  5. ?
  6. ?
  7. ?

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

[ред.]

Колокації

[ред.]

Прислів'я та приказки

[ред.]

Споріднені слова

[ред.]
Найтісніша спорідненість

Етимологія

[ред.]

Від праслов'янської форми *zajęcь, від якої також виникли укр. за́єць, рос. за́яц, за́ец, білор. за́яц, заю́к, д.-рус. заꙗць, пол. zając, zajc, zajk, zajek, чеськ. zajíc, словац. zajac, в.-луж. zajac, полаб. zajac, bsb. zajec, болг. за́як, за́ек, за́ец, мак. заjак, сербохорв. зàјац, зȇц, словен. záječ, zȇc, ст.-слов. заѩць. — На думку більшості дослідників, з первісним значенням «плигун, стрибун» (і з розширенням основи на n-) споріднене з санскр. ह॔यः háyaḥ «кінь», जि॔हीते jíhīte «підскакує, летить», вірм. ձի «кінь», лит. žáisti «плигати, стрибати», можливо, також з лат. haedus «козел», готська 𐌲𐌰𐌹𐍄𐍃 «коза», лит. zuĩkis «заєць» (лтс. zaķis ««заєць»» запозичене з білоруської мови); праіндоєвр. *g’hēi- ««плигати, скакати»; пов’язується також (Machek ESJČ 709) з дієсловом *zьjajǫ «зяю, зіяю» (через наявність «зяючої», роззявленої верхньої губи або через те, що заєць спить з розкритими очима): *zьjaj-ьn-ьcь › *zajęcь; помилковим є зіставлення (Loewenthal AfSlPh 37, 379) з лит. žaĩbas «блискавка», д.-грец. γαĩα «земля». Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1985. Т. 2: Д — Копці / Укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 1985. — 572 с.

Переклад

[ред.]
Список перекладів

Джерела

[ред.]