абсолют
Зміст
[ред.]
Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]
| відм. | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | абсолю́т | абсолю́ти |
| Р. | абсолю́ту | абсолю́тів |
| Д. | абсолю́тові абсолю́ту |
абсолю́там |
| З. | абсолю́т | абсолю́ти |
| О. | абсолю́том | абсолю́тами |
| М. | на/у абсолю́ту | на/у абсолю́тах |
| К. | абсолю́ту* | абсолю́ти* |
аб-со-лю́т
Іменник чоловічого роду, відмінювання 1a.
Корінь: -абсолю́т-
Вимова[ред.]
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- в ідеалістичній філософії — вічна, незмінна, нескінченна першооснова Всесвіту (дух, ідея); у релігії — бог ◆ немає прикладів застосування.
- що-небудь самодостатнє, безвідносне, нічим не обумовлене. ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
- зменш.-пестливі форми:
- іменники: абсолютизм
- прикметники: абсолютний
- дієслова:
- прислівники:
Етимологія[ред.]
Від лат. absolūtus "довершений, необмежений"
Переклад[ред.]
|
|
|
