абсолют
Українська
[ред.]Морфосинтаксичні ознаки
[ред.]відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | абсолю́т | абсолю́ти |
Р. | абсолю́ту | абсолю́тів |
Д. | абсолю́тові абсолю́ту |
абсолю́там |
З. | абсолю́т | абсолю́ти |
Ор. | абсолю́том | абсолю́тами |
М. | на/у абсолю́ту | на/у абсолю́тах |
Кл. | абсолю́ту* | абсолю́ти* |
аб-со-лю́т
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -абсолют-.
Вимова
[ред.]- МФА : [ɐbsoˈlʲut] (одн.), [ɐbsoˈlʲute] (мн.)
послухати вимову:
- УФ: []
Семантичні властивості
[ред.]Значення
[ред.]- в ідеалістичній філософії: вічна, незмінна, нескінченна першооснова Всесвіту (дух, ідея); у релігії: бог ◆ немає прикладів застосування.
- що-небудь самодостатнє, безвідносне, нічим не обумовлене. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми
[ред.]Мероніми
[ред.]Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
[ред.]Колокації
[ред.]Прислів'я та приказки
[ред.]Споріднені слова
[ред.]Найтісніша спорідненість | |
|
Етимологія
[ред.]Від абсолю́т, абсолю́тний, абсолютизува́ти, ст. абсолютъ «самодержець, необмежений монарх» (XVIII ст.), nop. нове абсолюти́зм «необмежена монархія»;—рос. болг. абсолю́т, білор. абсалю́т, пол. absolut, чеськ. absolutní, словац. absolútum, в.-луж. absolutny, мак. апсолутен, сербохорв. апсо̀л̄ут, словен. absolut(um); — запозичення з латинської мови; лат. absolutus «викінчений, довершений, необмежений» пов'язане з дієсловом absolvo «звільняю, завершую», утвореного з префікса ab- і дієслова solvo «відв'язую, звільняю, піднімаю», що є результатом видозміни давнішого *se-luo, утвореного з основи sě- (sēd) «без», генетично пов'язаного з основою зворотного займенника *se-, *sue-, укр. -ся, свій, і дієслова лат. luo «розв'язую, звільняю, відпускаю», спорідненого з д.-грец. λύω «тс.», дінд. lunā́ti «ріже, відрізує», укр. ла́ва нове значення «абсолютна ідея, істинне саме по собі, цілковитий, довершений» з'явилось у нім. absolut, звідки прийшло в українську мову через російську.— СІС 9; Шанский ЭСРЯ І 1, 19—21; Walde—Hofm. I 2, 834, II 506—507, 557.— Див. ще абажу́р, ла́ва, свій, себе́.
Переклад
[ред.]Список перекладів | |
Список перекладів | |
Джерела
[ред.]Кримськотатарська
[ред.]Морфосинтаксичні ознаки
[ред.]
Іменник.
Помилка Lua у package.lua у рядку 80: module 'Module:морфо/data/crh' not found.
Вимова
[ред.]МФА: []
Семантичні властивості
[ред.]Значення
[ред.]- ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми
[ред.]Мероніми
[ред.]Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
[ред.]Колокації
[ред.]Прислів'я та приказки
[ред.]Споріднені слова
[ред.]Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
[ред.]Від ??
Джерела
[ред.]Російська
[ред.]Морфосинтаксичні ознаки
[ред.]відмінок | одн. | мн. |
---|---|---|
Н. | абсолю́т | абсолю́ты |
Р. | абсолю́та | абсолю́тов |
Д. | абсолю́ту | абсолю́там |
З. | абсолю́т | абсолю́ты |
О. | абсолю́том | абсолю́тами |
П. | абсолю́те | абсолю́тах |
аб-со-лю́т
Іменник, неістота, чоловічий рід (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -абсолют-.
Вимова
[ред.]Семантичні властивості
[ред.]Значення
[ред.]- абсолют (аналог укр. слову). ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми
[ред.]Мероніми
[ред.]Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
[ред.]Колокації
[ред.]Прислів'я та приказки
[ред.]Споріднені слова
[ред.]Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
[ред.]Від абсолю́т, абсолю́тний, абсолютизува́ти, ст. абсолютъ «самодержець, необмежений монарх» (XVIII ст.), nop. нове абсолюти́зм «необмежена монархія»;—рос. болг. абсолю́т, білор. абсалю́т, пол. absolut, чеськ. absolutní, словац. absolútum, в.-луж. absolutny, мак. апсолутен, сербохорв. апсо̀л̄ут, словен. absolut(um); — запозичення з латинської мови; лат. absolutus «викінчений, довершений, необмежений» пов'язане з дієсловом absolvo «звільняю, завершую», утвореного з префікса ab- і дієслова solvo «відв'язую, звільняю, піднімаю», що є результатом видозміни давнішого *se-luo, утвореного з основи sě- (sēd) «без», генетично пов'язаного з основою зворотного займенника *se-, *sue-, укр. -ся, свій, і дієслова лат. luo «розв'язую, звільняю, відпускаю», спорідненого з д.-грец. λύω «тс.», дінд. lunā́ti «ріже, відрізує», укр. ла́ва нове значення «абсолютна ідея, істинне саме по собі, цілковитий, довершений» з'явилось у нім. absolut, звідки прийшло в українську мову через російську.— СІС 9; Шанский ЭСРЯ І 1, 19—21; Walde—Hofm. I 2, 834, II 506—507, 557.— Див. ще абажу́р, ла́ва, свій, себе́.
Джерела
[ред.]- Сторінки з помилками скриптів
- Українська мова
- Українські іменники
- Українські лексеми
- Неістоти/uk
- Чоловічий рід/uk
- Українські іменники, відмінювання 1a
- Українські слова морфемної будови слова R
- Слова, датовані XVIII. століттям/uk
- Слова з 7 букв/uk
- Латинізми/uk
- Самодостатність/uk
- Філософія/uk
- Кримськотатарські іменники
- Слова з 7 букв/crh
- Належить категоризувати/crh
- Російська мова
- Російські лексеми
- Російські іменники
- Неістоти/ru
- Чоловічий рід/ru
- Російські іменники, відмінювання 1a
- Російські слова морфемної будови слова R
- Слова з 7 букв/ru
- Латинізми/ru
- Самодостатність/ru
- Філософія/ru
- Вікісловник:Статті міжмовної омонімії/3