абсолют

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відмінок однина множина
Н. абсолю́т абсолю́ти
Р. абсолю́ту абсолю́тів
Д. абсолю́тові
абсолю́ту
абсолю́там
З. абсолю́т абсолю́ти
Ор. абсолю́том абсолю́тами
М. на/у абсолю́ту на/у абсолю́тах
Кл. абсолю́ту* абсолю́ти*

аб-со-лю́т

Іменник, неістота, чоловічий рід (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -абсолю́т-

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. в ідеалістичній філософії — вічна, незмінна, нескінченна першооснова Всесвіту (дух, ідея); у релігії — бог ◆ немає прикладів застосування.
  2. що-небудь самодостатнє, безвіднос­не, нічим не обумовлене. ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від лат. absolūtus "довершений, необмежений"

Переклад[ред.]