душа

Матеріал з Вікісловника
Перейти до: навігація, пошук

Українська[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

ду-ша́

Іменник, жіночий рід.

Корінь: -душ-; закінчення:

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. безсмертна нематеріальна основа в людині, що становить суть її життя, є джерелом психічних явищ і відрізняє її від тварини. ◆ Людина не є лише тіло або душа, але складається з тіла та душі. Св. Августин
  2. внутрішній психічний світ людини, з її настроями, переживаннями та почуттями. ◆ Оксані стало на душі трошки веселіше. Г. Квітка-Основ'яненко
  3. сукупність рис, якостей, властивих певній особі. ◆ Скільки душі вклав Тарас у цю справу. О. Іваненко
  4. розм. про людину (найчастіше при визначенні кількості). ◆ За комірне й харчування будемо платити йому за добу з душі… по п'ять карбованців. О. Досвітній
  5. перен. саме основне в чому-небудь, суть чогось. ◆ Він сидів між господинею й господарем як сам не свій, без того дотепу, який робив його звичайно душею товариства. І. Франко
  6. розм. заглибина в нижній передній частині шиї. ◆ Довге намисто червоніло на довгій шиї, на душі блищав великий срібний дукач. П. Мирний

Синоніми[ред.]

  1. дух
  2. психіка, настрій
  3. дух
  4. особа, людина
  5. серце

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

душа не лежить, душа не на місці, душа в душу, кривити душею, душа у п'яти ховається, наплювати в душу, з душі верне, скільки душа забажає, до глибини душі, брати за душу, віддати душу, потепліло на душі

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 445.