душа
Зміст
Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]
ду-ша́
Іменник, жіночий рід.
Корінь: -душ-; закінчення: -а
Вимова[ред.]
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- безсмертна нематеріальна основа в людині, що становить суть її життя, є джерелом психічних явищ і відрізняє її від тварини. ◆ Людина не є лише тіло або душа, але складається з тіла та душі. Св. Августин
- внутрішній психічний світ людини, з її настроями, переживаннями та почуттями. ◆ Оксані стало на душі трошки веселіше. Г. Квітка-Основ'яненко
- сукупність рис, якостей, властивих певній особі. ◆ Скільки душі вклав Тарас у цю справу. О. Іваненко
- розм. про людину (найчастіше при визначенні кількості). ◆ За комірне й харчування будемо платити йому за добу з душі… по п'ять карбованців. О. Досвітній
- перен. саме основне в чому-небудь, суть чогось. ◆ Він сидів між господинею й господарем як сам не свій, без того дотепу, який робив його звичайно душею товариства. І. Франко
- розм. заглибина в нижній передній частині шиї. ◆ Довге намисто червоніло на довгій шиї, на душі блищав великий срібний дукач. П. Мирний
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
душа не лежить, душа не на місці, душа в душу, кривити душею, душа у п'яти ховається, наплювати в душу, з душі верне, скільки душа забажає, до глибини душі, брати за душу, віддати душу, потепліло на душі
Споріднені слова[ред.]
- прізвища: Душенко
- іменники: душпастир, душогубець, душенька, душевнохворий, душевність
- прикметники: душевний, бездушний
- прислівники: душевно, бездушно
Етимологія[ред.]
Переклад[ред.]
|
|
Джерела[ред.]
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 445.
