Українська[ред.]

уста-но́-ва

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: --.

організація (з певним штатом службовців і адміністрацією), що відає якою-небудь галуззю (галузями) народного господарства, торгівлі, культури, науки і працює в цій галузі (галузях) ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
1. будинок, приміщення, де розташована така організація; місце роботи кого-небудь ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
розм. умова, домовленість ^{[≈ 3]}^{[≠ 3]}^{[▲ 3]}^{[▼ 3]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
заст. закон, правило ^{[≈ 4]}^{[≠ 4]}^{[▲ 4]}^{[▼ 4]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість

Від д. установлювати, з у- + становити, далі від psl. *stanъ (рос. стан, словен. stán, ст.-слов. станъ), пов'язаного з psl. *stati «стати». Вважається спорідненим з давньоіндійським sthānam («місце, місцеперебування»), авест. sthāna, д.-перс. sthāna «стойка, місце, стійло», sog. *astan ('st'n) «місце», ōstān ('wst'n) «основа; поселення», перс. sitān, звідки походить компонент -stan, осет. -ston «місце, вмістилище», країна, осет. stonwat «стоянка», осет. staw «поперек, круп», осет. astæw «поперек, талія», лат. *stanō (у формі dēstino «стверджую, зміцнюю, прикріплюю; визначаю». (порівняй зі лат. status)), що продовжують ine. st(h)ā- «стояти», ускладнене суфіксальним -n-; лит. stónas «стан (життєвий)» вважається запозиченням із слов'янських мов.^[1]

Список перекладів

Установа // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

↑ Етимологічний словник української мови: У 7 т. / Редкол. О. С. Мельничук (голов. ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1983. — ISBN 966-00-0816-3. Т. 5: Р — Т / Уклад.: Р. В. Болдирєв та ін. — 2006. — 704 с. ISBN 966-00-0785-X.