зуб

Матеріал з Вікісловника

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок однина множина
Н. зу́б зу́би
Р. зу́ба зу́бів
Д. зу́бові
зу́бу
зу́бам
З. зу́б зу́би
Ор. зу́бом зу́бами
М. на/у зу́бі на/у зу́бах
Кл. зу́бу* зу́би*

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -зуб-.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Зуб

Значення[ред.]

Зуб
  1. анат. кісткове утворення в ротовій порожнині хребетних тварин, використовуються для розкушування і пережовування їжі, а також з метою нападу і захисту ◆ Дарованому коневі в зуби не дивляться. Приказка
  2. спец. гострий виступ на чому-небудь (знарядді, машині і т. ін.); зубець (у 1 знач.) ◆ Максим вносить довгі залізні прути, з яких потім рубатимуть зуби для борін. М. Зарудний
  3. етн. назва народної пісні й танцю. ◆ Бандура горлиці бриньчала. Сопілка зуба затинала. І. Котляревський
  4. елемент шестерні, зірочки (у 3 знач.)

Синоніми[ред.]

  1. зубець
  2. зуб'я

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від праслов'янської форми, від якої також виникли др. зубъ, стсл. зѫбъ (давньогр. ὀδούς), рос. , укр. зуб, болг. зъб(ъ́т), схв. зу̑б (род. в. зу̑ба), слн. zȏb, чес. , слц. zub, пол. ząb (род. zębu), вл. , нл. zub. Споріднене з лит. žаm̃bаs «гострий предмет, грань балки, лезо», лтс. zùobs «зуб», лит. žam̃bis «соха»; з другим вокалізмом: žem̃bti, žembiù «кроїти, різати», ав. zǝmbayađvǝm «подрібнюєте», дінд. jámbhas «зуб, паща», мн. «щелепа», гр. γόμφος «кілочок, цвях», γομφίος «ікло», алб. dhąmр, dhëmp «зуб», двн. kamb «гребінь», тох. A kаm «зуб», тох. B keme. Порівн. зубатий, схв. зу̀бат, схв. zobàt, zubatý «зубатий, зубчастий», пол. zębaty, лит. žambúotas «з гострими краями», гр. γομφωτός «з кілочками»; іє. *ǵom-bhos «виступ, те, що виросло» — від *ǵen- «народжуватися».

  • Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1985. Т. 2: Д — Копці / Укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 1985. — 572 с.
  • (Використані матеріали словника М. Фасмера.)


Переклад[ред.]

кісткове утворення в ротовій порожнині хребетних тварин
гострий виступ на чому-небудь
назва народної пісні й танцю
елемент шестерні, зірочки

Джерела[ред.]

Білоруська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок одн. мн.
Н. зу́б зу́бы
Р. зу́ба зу́баў
Д. зу́бу зу́бам
З. зу́б зу́бы
О. зу́бам зу́бамі
М. зу́бе
Пр. {{{prp-sg}}} -

зу́б

іменник, чоловічий рід, 2-ге відмінювання (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -зуб-.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. зуб (аналог укр. слову). [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

  1. ?

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

  1. ?

Гіпоніми

  1. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Джерела[ред.]

Російська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок одн. мн.
Н. зу́б зу́бы
Р. зу́ба зу́бов
Д. зу́бу зу́бам
З. зу́б зу́бы
О. зу́бом зу́бами
П. зу́бе зу́бах

зу́б

Іменник, неістота, чоловічий рід (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -зуб-.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. зуб (аналог укр. слову). [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

  1. ?

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

  1. ?

Гіпоніми

  1. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Джерела[ред.]