рука

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	рука́	ру́ки
Р.	руки́	рук
Д.	руці́	рука́м
З.	ру́ку	ру́ки
Ор.	руко́ю	рука́ми
М.	руці́	рука́х
Кл.	ру́ко*	ру́ки*

ру-ка́

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 3*f' за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -рук-; закінчення: -а.

Вимова

• МФА : [rʊˈkɑ] (одн.), [ˈruke] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: [рука́]

Семантичні властивості

Значення

1. анат. кожна з двох верхніх кінцівок людини від плечового суглоба до кінчиків пальців ◆ Сидить батько кінець стола, // На руки схилився. Т. Г. Шевченко [СУМ-11] ◆ Входила прачка[…] Заголені по лікоть руки, вогкі й червоні, звисали по обох боках. М. М. Коцюбинський, «Дебют», 1909 р. [СУМ-11] ◆ Пам'ятаю — його я маленьким // Брав на руки, співав про село. В. М. Сосюра, «Мій син», 1944 р. [СУМ-11] * образно ◆ Що скажуть, коли довідаються, що він, найлояльніший із лояльних, найпокірніший із покірних вирвав її з рук справедливості? І. Я. Франко, «Герой поневолі», 1904 р. [СУМ-11]
2. частина цієї кінцівки від зап'ястка до кінчиків пальців ◆  — На, — сказала вона Чіпці, подаючи гроші правою рукою, а лівою зачиняючи скриню. Панас Мирний, «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», 1880 р. [СУМ-11] ◆  — Стій, Тимофію! — чорна рука Варчука лягла на білу кроківку. — Маю говорити з тобою. М. П. Стельмах, «Велика рідня», 1949—1951 рр. [СУМ-11]
3. кожна з двох передніх кінцівок мавпи ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
4. перен. складова частина якого-небудь предмета, що зовнішнім виглядом або функцією подібна до верхньої кінцівки людини ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
5. перен. слід, результат чиєї-небудь діяльності ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
6. перен. манера писання, почерк ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
7. перен., розм. впливова людина, яка може, здатна захистити, підтримати і т. ін. кого-небудь ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
8. перен. згода на шлюб, на одруження ◆ Попросити руки дівчини.

Усталені словосполучення, фразеологізми

• бруднити руки
• братися за руки
• людські руки
• руки в боки
• рука руку миє
• умити руки
• скрутити руки
• скрутити по руках і ногах
• прибрати до рук

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: прикметники: ручний

Етимологія

Від ??

Переклад

кожна з двох верхніх кінцівок людини від плечового суглоба до кінчиків пальців

Ісландськаis: hönd (is) Іспанськаes: mano жін. Італійськаit: mano жін. Айнськаain (кана): テク Айнськаain (лат): tek Албанськаsq: dorë Англійськаen: hand (en), arm (en) Африкаансaf: hand Баскськаeu: esku Валлійськаcy: llaw Грецькаel: χέρι Гіндіhi: हाथ Данськаda: hånd Ерзянськаmyv: кедь Есперантошeo: mano Естонськаet: käsi Карельськаkrl: käzi Киргизькаky: кол Корейськаko: 손 Латиськаlv: palīdzība Литовськаlt: pagalba Марійськаchm: кид Мокшанськаmdf: кядь Науатльnah: maitl Німецькаde: Hand жін. =, Hände Осетинськаos: къух, арм Польськаpl: ręka Російськаru: рука (ru) жін. Сербськаsr (кир.): кир: рука, лат: ruka Синдхіsd: ٿُھَ Словацькаsk: ruka Словенськаsl: roka Суахіліsw: mkono Токі понашart: luka Угорськаhu: kéz Фарерськаfo: hond Французькаfr: main m Фінськаfi: käsi Чеськаcs: ruka Чуваськаcv: алӑ Шведськаsv: hand (sv) спіль., arm (sv) спіль. Японськаja: 手 (て)

• Іфкуїль
  • лат: ran

частина цієї кінцівки від зап'ястка до кінчиків пальців

складова частина якого-небудь предмета, що зовнішнім виглядом або функцією подібна до верхньої кінцівки людини

слід, результат чиєї-небудь діяльності

манера писання, почерк

впливова людина, яка може, здатна захистити, підтримати і т. ін. кого-небудь

згода на шлюб, на одруження

Джерела

• Словник УЛІФ: рука

Білоруська

Морфосинтаксичні ознаки

Іменник, жіночий рід.

Корінь: --.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. анат. рука (аналог укр. слову). ◆ немає прикладів застосування.

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Російська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	одн.	мн.
Н.	рука́	ру́ки
Р.	руки́	ру́к
Д.	руке́	рука́м
З.	ру́ку	ру́ки
О.	руко́й руко́ю	рука́ми
П.	руке́	рука́х

ру-ка́

Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 3f' за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -рук-; закінчення: -а.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. анат. рука (аналог. укр. слову 1) ◆ немає прикладів застосування.

Антоніми

1. —

Гіпероніми

1. часть тела

Усталені словосполучення, фразеологізми

• держать себя в руках
• взять себя в руки
• не с руки
• по рукам
• из рук в руки
• на руку

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
зменш.-пестливі форми: ручка ін. іменники: рукав, ручник прикметники: ручной

Етимологія

Від ??