акцент

Українська

Морфологічні та синтаксичні властивості

відмінок	однина	множина
Н.	акце́нт	акце́нти
Р.	акце́нту	акце́нтів
Д.	акце́нтові акце́нту	акце́нтам
З.	акце́нт	акце́нти
Ор.	акце́нтом	акце́нтами
М.	на/у акце́нту	на/у акце́нтах
Кл.	акце́нту*	акце́нти*

ак-це́нт

Іменник чоловічого роду, відмінювання 1a.

Корінь: -акцент-.

Вимова

• МФА: []
•  вимова^{?, файл}

Семантичні властивості

Значення

1. своєрідний характер вимови, влас­тивий тій або іншій мові (діалектові), особі ◆ В крам­ниці було повно люду; високі й кремезні руснаки гомоніли прудко, з особливим акцентом. Михайло Коцюбинський
2. лінгв. наголос у слові ◆ немає прикладів застосування.
3. знак ('), яким цей наголос позначається на письмі ◆ немає прикладів застосування.
4. муз. ритмічний наголос ◆ немає прикладів застосування.
5. перен. особлива увага до чого-небудь підкреслен­ня ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми

1. —
2. —
3. —
4. —
5. —

Антоніми

1. —
2. —
3. —
4. —
5. —

Гіпероніми

1. —
2. —
3. —
4. —
5. —

Гіпоніми

1. —
2. —
3. —
4. —
5. —

Усталені словосполучення, фразеологізми

• робити акцент

Споріднені слова

іменники: акцентність, акцентованість, акцентуація, акцентування прикметники: акцентний, акцентований дієслова: акцентувати, акцентуватися

Етимологія

Від ??

Переклад

своєрідний характер вимови, влас­тивий тій або іншій мові (діалектові), особі

англійська: stress, accent, emphases болгарська: акцент

російська: акцент французька: fr  японська: アクセント, なまり

наголос у слові

знак ('), яким цей наголос позначається на письмі

англійська: stress (en)

ритмічний наголос

особлива увага до чого-небудь, підкреслен­ня

Болгарська

Морфологічні та синтаксичні властивості

Іменник. Шаблон:морфо-bg

Вимова

• МФА: []

Семантичні властивості

Значення

1. акцент (аналог укр. слову). ◆ немає прикладів застосування.

Споріднені слова

Споріднені слова

Російська

Морфологічні та синтаксичні властивості

відмінок	одн.	мн.
Н.	акце́нт	акце́нты
Р.	акце́нта	акце́нтов
Д.	акце́нту	акце́нтам
З.	акце́нт	акце́нты
О.	акце́нтом	акце́нтами
П.	акце́нте	акце́нтах

ак-це́нт

іменник, неістота, чоловічий рід, 2-ге відмінювання (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -акцент-.

Вимова

• МФА: []

Семантичні властивості

Значення

1. акцент (аналог укр. слову). ◆ немає прикладів застосування.

Споріднені слова

Споріднені слова
прикметники: акцентуированный

Джерела

• Словник української мови в 11-ти томах, К.: Наукова думка, том І, 1970
• Великий зведений орфографічний словник сучасної української лексики /Уклад. і головний редактор В. Т. Бусел. — К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2003 ISBN 966-569-178-3
• Бондаренко І., Хіно Т. Українсько-японський словник / За ред. Ю. О. Карпенка. Київ: Видавничий дім «Альтернативи», 1997. — 250 с.