дорога

Українська

доро́га

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	доро́га	доро́ги
Р.	доро́ги	дорі́г
Д.	доро́зі	доро́гам
З.	доро́гу	доро́ги
Ор.	доро́гою	доро́гами
М.	доро́зі	доро́гах
Кл.	доро́го*	доро́ги*

до-ро́-га

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 3*a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -дорог-; закінчення: -а.

Вимова

• МФА : [dɔˈrɔɦɐ] (одн.), [dɔˈrɔɦe] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: [д о р о́ г а]

Семантичні властивості

Дорога

Дорога

Значення

1. смуга землі, по якій їздять і ходять ◆ А дівчина При самій дорозі Недалеко коло мене Плоскінь вибирала Т. Г. Шевченко, «II», 1953 р. ◆ Іван стояв на дорозі, дивився їй услід А. І. Шиян, «Переможці», 1950 р.
2. смуга, що лишається як слід після руху кого-небудь, чого-небудь ◆ Корабель наш розрізує воду — І дорога блакитно перлиста Зостається широка за нами Леся Українка, «I», 1951 р. ◆ Став перед нами острів із моря.. А місяць вимостив золотом дорогу до нього М. М. Коцюбинський, «II», 1955 р.
3. місце для проходу, проїзду ◆ Сплетені вусиками лози запиняють йому дорогу М. М. Коцюбинський, «I», 1955 р. ◆ Всі з острахом одхилялись од нього й давали дорогу А. В. Головко, «II», 1957 р.
4. доступ куди-небудь, можливість потрапити куди-небудь ◆ Куди його послати, то найде дорогу Марко Вовчок, «I», 1955 р. ◆ Місто взято, цар в полоні. Що за славна перемога! От тепер уже одкрита Всім у рідний край дорога Леся Українка, «I», 1951 р. ◆ Мені хочеться так підібрати акторів, дати їм такі ролі, щоб їм найменше довелося пробивати дорогу до вашого серця Олександр Петрович Довженко, «III», 1960 р.
5. перебування в русі (йдучи або їдучи куди-небудь) ◆ Остап і Соломія були стомлені дорогою М. М. Коцюбинський, «I», 1955 р. ◆ Вона заходилась збирати чоловіка в дорогу Ю. О. Збанацький, «Переджнив'я», 1960 р.
6. правильний напрямок для руху кого-небудь.◆ Шлях у місто мені вже знайомий був, — кілька раз з дядьком та з дядиною їздили у ярмарок: нічого було питати дороги Панас Мирний, «I», 1954 р.
7. напрямок діяльності, шлях розвитку ◆ — Ти знайшов собі дорогу, Ти знайшов собі мету, Але нам ніщо вважати Ту дорогу за святу І. Я. Франко, «XIII», 1954 р. ◆ Леся Українка була геніальною поетесою, вона йшла своєю власною дорогою, але Шевченко завжди для неї залишався високим зразком самовідданого служіння народові «Життя і Творчість Т. Г. Шевченка», 1959 р. ◆ Спільна дорога у всіх дівчат, та окремий у кожної шлях М. Т. Рильський, «Орл. сім'я», 1955 р. Джерело — [СУМ-11].

Синоніми

1. шлях
2. —
3. —
4. —
5. —
6. путь, менший путівець

Антоніми

1. бездоріжжя
2. —
3. —
4. —
5. —
6. —

Гіпероніми

1. шлях

Гіпоніми

1. вулиця, траса, магістраль, шосе
2. траса

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
зменш.-пестливі форми: доріжка

Список усіх слів з коренем «-дорог- -доріж- -дорож- -доріг-»
прізвища: Задорожний іменники: дорога, доріжечка, доріжка, дорожник, дорожниця, міждоріжжя, подоріж, подорож, подорожник, подорожанин, роздоріжжя прикметники: дорожній, подорожній дієслова: подорожувати

Етимологія

• Від псл. dorga.
• Походить від слова РІГ (в давні часи слово "РІГ" означало РОЗДВОЄННЯ чогось, як РОГатини). Тобто доРОГА це прямий відрізок шляху до РОЗДВОЄННЯ (або розділення шляху на декілька). Тому в українській мові, на приклад кажуть, що будинок знаходиться на РОЗІ вулиць, тобто на перехресті (місці де дороги діляться і розходяться в різних напрямках)

Переклад

смуга землі, по якій їздять і ходять

Іспанськаes: camino (es) Італійськаit: strada (it) Англійськаen: road (en) Болгарськаbg: път (bg) Білоруськаbe: дарога (be) Грецькаel: δρόμος (el) Данськаda: vej (da) Естонськаet: tee (et) Латиськаlv: ceļš (lv) Литовськаlt: kelias (lt) Нідерландськаnl: weg (nl) Німецькаde: Weg (de) чол. Польськаpl: droga (pl) жін. Португальськаpt: caminho (pt), estrada (pt) Російськаru: дорога (ru) жін. Румунськаro: drum (ro) сер., cale (ro) жін. Турецькаtr: yol (tr) Угорськаhu: út (hu) Французькаfr: chemin (fr) чол.; route (fr) жін.; voie (fr) жін. Фінськаfi: tie (fi) Хорватськаhr: put (hr) Чеськаcs: cesta (cs) Шведськаsv: väg (sv) Японськаja: 道 (ja) (みち (ja))

смуга, що лишається як слід після руху кого-небудь
Англійськаen: trace (en)

місце для проходу, проїзду
Англійськаen: pass (en)

доступ куди-небудь, можливість потрапити куди-небудь
Англійськаen: way (en)

перебування в русі
Англійськаen: way (en)

напрямок діяльності, шлях розвитку
Англійськаen: way (en) Білоруськаbe: шлях (be) Польськаpl: droga (pl) жін. Російськаru: путь (ru) чол.

Джерела

• Словник УЛІФ: дорога
• [СУМ-11]

дорога́

Значення

до-ро-га́
МФА: [dɔrɔɦɐ]

• форма називного відмінка іменника дорогий ◆ немає прикладів застосування.

Російська

доро́га

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	одн.	мн.
Н.	доро́га	доро́ги
Р.	доро́ги	доро́г
Д.	доро́ге	доро́гам
З.	доро́гу	доро́ги
О.	доро́гой, доро́гою	доро́гами
П.	{{{prp-sg}}}	{{{prp-pl}}}
М.	доро́ге	—

до-ро́-га

Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -дорог-; закінчення: -а.

Вимова

• МФА: [dʌ'rogə]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: [д o^а р о́ ґ а]

Семантичні властивості

Значення

1. дорога (аналог укр. слову); шлях ◆ По дороге зимней, скучной тройка борзая бежит, кролокольчик однозвучный утомительно гремит. О. С. Пушкін, «Зимова дорога», 1826 р.

Антоніми

1. бездорожье

Гіпероніми

1. место

Гіпоніми

1. тракт, шоссе

Усталені словосполучення, фразеологізми

• туда и дорога
• дорога в ад вымощена благими намерениями
• на дороге не валяется
• разбойник с большой дороги

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
зменш.-пестливі форми: дорожка, дороженька ін. іменники: дорожник, дорожница прикметники: дорожный

Етимологія

Від

• Від псл. dorga.
• Походить від слова РІГ (в давні часи слово "РІГ" означало РОЗДВОЄННЯ чогось, як РОГатини). Тобто доРОГА це прямий відрізок шляху до РОЗДВОЄННЯ (або розділення шляху на декілька). Тому в українській мові, на приклад кажуть, що будинок знаходиться на РОЗІ вулиць, тобто на перехресті (місці де дороги діляться і розходяться в різних напрямках)