каптур

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Зміст

[ред.]

каптур I[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відмінок однина множина
Н. каптур каптури
Р. каптура каптурів
Д. каптурові
каптуру
каптурам
З. каптур каптури
Ор. каптуром каптурами
М. на/у каптуру на/у каптурах
Кл. каптуру* каптури*

кап-тур

Іменник, чоловічий рід (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -каптур-.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. частина одягу для захисту голови в негоду. ◆ Бувайте здоровенькі, бо мені ще на станцію треба, промимрив він, нап'яв на голову каптура й пішов. М. Чабанівський ◆ Владика, не скинувши ні ряси, ні каптура, на ходу вчепив до пояса шаблюку. .. Вибіг на вулицю. О. Ільченко
  2. високий головний убір з покривалом, що носять ченці. ◆ За столом сидів над грубою книжкою якийсь монах, насунувши каптур на голову. Андрій Чайковський, «Сагайдачний» ◆ Трапезниця стала наповнятися монахами, аж зароїлося від ряс і каптурів. Андрій Чайковський, «Сагайдачний»
  3. старовинний жіночий головний убір із круглим наголовком, затягнутий кольоровою тканиною. ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми[ред.]

  1. відлога, капюшон (рідше), затула (діал.), коба (діал.), кобка (діал.)

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Очевидно, запозичення з тюркських мов; пор. чаг. kaptur «великий, глибокий мішок»; менш переконливе пов'язання через пол. kaptur з лат. лат. captūra хапання, з старим чес. kaptúr, що саме, мабуть, походить від пол. kaptur, а також виведення слова з нар.-лат. cappa через якесь із пов'язаних з ним романських слів типу слат. capparo, іт. capperone плащ, франц. chaperon каптур.

рос. капту́ра (жін. р.) «відлога; башлик», [каптурок] «каптанець», застаріле каптуръ, капътуръ, каптура «тепла шапка», біл. каптур «капор, чепець; [шапка з навушниками; вид дитячого головного убору; найвища передня частина печі; абажур; покришка на казанок для самогону]», пол. kaptur «відлога; чернецький каптур; (старе і діалект) ковпак, що одягають на голову чи на очі деяким тваринам, птахам; покриття для різних знарядь; дашок над комином; капиця (ремінь, що з'єднує обидві частини ціпа)», старе чес. kaptur, kaptour каптур, відлога. Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1985. Т. 2: Д — Копці / Укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 1985. — 572 с.


Переклад[ред.]

каптур II[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відмінок однина множина
Н. каптур каптури
Р. каптура каптурів
Д. каптурові
каптуру
каптурам
З. каптур каптури
Ор. каптуром каптурами
М. на/у каптуру на/у каптурах
Кл. каптуру* каптури*

кап-тур

Іменник, чоловічий рід (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -каптур-.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. вид покарання жінок; тримаючи в лівій руці над головою караної весь її одяг, правою сікли різками. ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]


Етимологія[ред.]

Очевидно, запозичення з польської мови; ст. пол. kaptur «конфедерація, створювана після смерті короля па час безкоролів'я; карний суд під час безкоролів'я; ухвала каптурової конфедерації; кара, визначена каптуровим судом, каптурова кара» (у зв'язку з анархією, яка виникала в Польщі під час бєзкоролів'я, вироки цих судів часто відзначалися суворістю) походить від лат. captūra хапання, ловіння (слат. в'язниця), утвореного від capio хапаю, ловлю, беру; видозмінене, можливо, під впливом kaptur «відлога, чернецький каптур, клобук» у зв'язку із звичаєм па знак жалоби після смерті короля одягати суддям створених у цей час судів чернецькі каптури; менш переконливе виведення пол. kaptur «конфедерація, карний суд під час бєзкоролів'я» лише від пол. kaptur «каптур, відлога»; на семантиці українського слова, можливо, відбився вплив з боку ка́пту́р «каптур, відлога» (одяг над головою караної нагадував каптур). — Див. ще капестра. Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1985. Т. 2: Д — Копці / Укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 1985. — 572 с.


Переклад[ред.]

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відмінок одн. мн.
Н. капту́р капту́ры
Р. капту́ра капту́раў
Д. капту́ру капту́рам
З. капту́р капту́ры
О. капту́рам капту́рамі
М. капту́ре
Пр. {{{prp-sg}}} -

кап-ту́р

іменник, чоловічий рід, 2-ге відмінювання (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Помилка Lua у Модуль:морфо у рядку 171: attempt to concatenate field '?' (a nil value).

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Джерела[ред.]



  • Сучасний тлумачний словник української мови: 65 000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубчінського.
  • Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1985. Т. 2: Д — Копці / Укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 1985. — 572 с.