Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	мо́ва	мо́ви
Р.	мо́ви	мо́в
Д.	мо́ві	мо́вам
З.	мо́ву	мо́ви
Ор.	мо́вою	мо́вами
М.	мо́ві	мо́вах
Кл.	мо́во*	мо́ви*

мо́-ва

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -мов-; закінчення: -а.

Вимова

МФА : [ˈmɔu̯ɐ] (одн.) вимова^{?, файл} [ˈmɔu̯e] (мн.) вимова^{?, файл}
УФ: [мо́ва]

Семантичні властивості

Значення

засіб спілкування, система умовних позначень, що передають зміст. ◆ немає прикладів застосування.
висловлення інформації, спілкування. ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми

заст.: язик
—

Антоніми

—
—

Гіпероніми

(семіотика) первинна моделююча система
—

Гіпоніми

—
—

Усталені словосполучення, фразеологізми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: метамова, прамова, мовознавець, мовник, мовознавство, мовотворець, мовотворення, кривомовність, тяжкомовність, недомовність, іншомовність, чужомовність, багатомовність, одномовність, двомовність, етномовність, мовчання,мовчазність, мовчазливість, мовчун, мовчальник, мовчак, мовчан, мовчальництво, мовчанка, мовчок, замовчування, умовчування, умовчання, замовчання, відмовчування, немовчність, умовкання, змовкання, замовкання, безмовність, мовець, вимова, мовлення, намова, обмова, промова, промовець, розмова прикметники: мовний, мовознавчий, мовотворчий, російськомовний, україномовний, недомовний, іншомовний, чужомовний, багатомовний, одномовний, двомовний, етномовний, мовчазний, замовчуваний, замовчаний, неумовчний, немовчний, замовклий, незмовкний, змовклий, невмовкаючий, безмовний, вимовний дієслова: мовчати, мовити, замовчати, перемовчати, помовчати, промовчати, вимовчати, примовчати, змовчати, умовчати, відмовчатися, мовкнути, умовкати, змовкати, замовкати, примовкати, помовкувати, помовчувати, мовити, умовити, вмовити, розмовляти, промовляти, примовитися, домовитися, замовляти, відмовляти, обмовляти, перемовлятися, змовлятися, обмовитися, примовляти, намовляти, підмовляти, вимовляти, недомовляти і недомовитися прислівники: невимовно

Етимологія

Від psl. *m^ъlva «гомін», *m^ъlviti «гомоніти»; — походження остаточно не з'ясоване; розглядається як звуконаслідувальне утворення (Преобр. І 548; Holub—Kop. 227; Младенов 310); зіставляється з дінд. brávīti «говорить», авест. mraoiti «говорить» (Machek ESJČ 369; Герценберг Ир. языкозн. 132); припускається зв'язок з лат. murmurāre «бурмотіти» (Holub—Kop. 227), лат. prō-mulgāre «оголошувати, обнародувати» (Szemerenyi Emérita 22, 159—160), з psl. mel-/mol- «молоти» (Schuster—Šewc 945).— Кобилянський Мовозн. 1976/6, 31; Фасмер—Трубачёв II 641; Brückner 345.

Переклад

Список перекладів
Ідо^і_io: linguo Інтерлінгва^ш_ia: linguage Ісландська_is: tungumál Іспанська_es: lengua, idioma Італійська_it: lingua Азербайджанська_az: dil ^(az) Англійська_en: language Астурійська_ast: idioma ^(ast) Африкаанс_af: taal ^(af) Башкирська_ba: тел ^(ba) Болгарська_bg: език ^(bg) Боснійська_bs: jezik ^(bs) Бретонська_br: yezh ^(br) Білоруська_be: мова ^(be) Вірменська_hy: լեզու В’єтнамська_vi: ngôn ngữ, tiếng Галісійська_gl: linguaxe Грецька_el: γλώσσα Грузинська_ka: ენა Данська_da: sprog Есперанто^ш_eo: lingvo Естонська_et: keel Каталанська_ca: llengua ^(ca) Киргизька_ky: тил Китайська_zh: 语言 Корейська_ko: 언어 Латинська_la: lingua Латиська_lv: valoda Литовська_lt: kalba Македонська_mk: jазик Менська_gv: çhengey Норвезька_no: språk Нідерландська_nl: taal Німецька_de: Sprache Окситанська_oc: lenga Осетинська_os: æвзаг Польська_pl: język Португальська_pt: linguagem Російська_ru: язык Румунська_ro: limbă Сербська_sr (лат.): jezik Словацька_sk: jazyk Словенська_sl: jezik Старослов’янська^†_cu: ѩꙁꙑкъ Татарська_tt: tel Турецька_tr: dil Туркменська_tk: dil Угорська_hu: nyelv Фарерська_fo: mál Французька_fr: langue Фінська_fi: kieli Хорватська_hr: jezik Чеська_cs: jazyk Шведська_sv: språk Японська_ja: 言語 (げんご)

висловлення інформації

Список перекладів
Іспанська_es: lenguaje, habla Англійська_en: speech Російська_ru: речь Французька_fr: parole

Джерела

Словник УЛІФ: мова

Білоруська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	одн.	мн.
Н.	мова	мовы
Р.	мовы	моваў
Д.	мове	мовам
З.	мову	мовы
О.	мовай, моваю	мовамі
М.	мове
Пр.	{{{prp-sg}}}	-

мо́-ва

іменник, жіночий рід, 1-ше відмінювання (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -мов-; закінчення: -а.

Вимова

МФА: []
прослухати вимову

Семантичні властивості

Значення

мова (аналог укр. слову). ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми

балачка

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

Прислів'я та приказки

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Джерела

У Вікіпедії є стаття

Мова

Commons

Вікісховище має мультимедіа-дані стосовно:

мова